Смислова сфера і локус контролю при лімфопрофілератівних захворюваннях

Вибір даної теми дослідження був обумовлений двома чинниками. З одного боку, це вкрай низький рівень уваги до психологічних особливостей та проблем хворих з лімфопрофілератівнимі захворюваннями. За свідченням В.А.Чулковой, "число робіт, присвячених психологічним аспектам лімфогранулематозу (ЛГМ), обчислюється одиницями". Так, крім декількох досліджень, проведених співробітниками НДІ онкології ім. Петрова (В.А.Чулкова, Н.Б.Шіповніков, І.П.Комяков), і поверхневої посилання на дослідження У.А.Гріна в книзі К.Саймонтона "Психотерапія раку" нами не було знайдено ніяких джерел інформації з даної проблеми .

З іншого боку, актуальність теми визначається недостатністю досліджень (нами не знайдено жодного), присвячених особливостям змістотворних сфери і локусу контролю особистості онкологічних хворих в цілому. Тим часом ці особливості, за даними багатьох авторів (В. Франкл, І. Ялом Д.А.Леонтьев, А.В.Гнезділов і ін.), Мають високий ступінь впливу на психічне і психосоматичний стан людини, особливо в ситуації кризи або ризику близьку смерть, до яких можна віднести і онкологічні захворювання. В цілому можна відзначити, що проблема, яка виступила в якості предмета даного дослідження, незважаючи на очевидну актуальність, є в даний час вкрай слабо розробленою.

Існує безліч аспектів, в зв`язку з якими можна проводити дослідження означеної проблеми (наприклад, взаємозв`язок локусу контролю і тяжкості наслідків захворювання, наявності / відсутності життєвих цілей і тривалості лікування і т.д.). Для того, щоб обмежити рамки дослідження, в якості критерію для порівняння була обрана успішність проведеного лікування. Нами висунута наступна гіпотеза: рівень локусу контролю (інтернальність / екстернальність) і наявність / відсутність життєвих цілей, ступінь осмисленості життя взаємопов`язані з успішністю проведеного лікування.

Необхідно окремо відзначити, що при лімфопрофілератівних захворюваннях, за свідченнями лікарів-онкологів, успішність лікування і ймовірність настання часткової або повної клінічної ремісії не залежить від віку, а найчастіше - і від супутніх захворювань. Таким чином, можна припустити, що на успішність проведеного лікування впливають психологічні чинники.

Для перевірки висунутої гіпотези були відібрані такі методи: тест смисложиттєвих орієнтацій (СЖО), опитувальник "Рівень суб`єктивного контролю" (УСК), інтерв`ю. Дослідження проводиться на відділенні хіміотерапії НДІ онкології ім. Петрова. До теперішнього часу обстежено 22 людини. За критерієм успішності проведеного лікування ми розділили їх на дві групи (по 11 осіб у кожній): в першу потрапили пацієнти, які перебувають в стані повної або часткової клінічної ремісії і підлягають виписці, у другій - пройшли черговий курс хіміотерапії з незадовільними результатами лікування, що направляються на наступні курси або променеву терапію. Статево-віковий склад обох груп приблизно однаковий, вік - від 24 до 80 років). На підставі проведеної дослідницької роботи можна зробити наступні висновки.

Незважаючи на скромну вибірку, вже до теперішнього часу виявлено виражені відмінності між двома групами:

- в першій групі показники тесту СЖО знаходяться між 69,3 і 88,9%, в той час як у другій групі показники вище 70% виявлені тільки у трьох осіб;

- за результатами УСК в першій групі було виявлено 9 интерналов (від 6 до 9 стін) і 2 Екстернал (4 - 5 стін), в той час як у другій групі співвідношення прямо протилежне: 3 інтернала (6 стін) і 8 екстерналій (від 2 до 5 стін);

- за результатами інтерв`ю, спрямованого на виявлення життєвих цілей і цінностей обстежуваних, виявлено, що пацієнти першої групи частіше (10 осіб з 11) орієнтовані на досягнення цілей, що лежать поза ними особистості (наприклад, "зробити сім`ю щасливою", "виростити дітей", " приносити людям радість своєю роботою "), у другій групі переважала орієнтація на власне благополуччя (" бути здоровим "," підвищити свій добробут "). При цьому 9 з 11 чоловік в першій групі і 3 з 11 - у другій вважають, що їх життєві погляди і цінності змінилися в результаті перенесеного захворювання.

Таким чином, в результаті проведеного дослідження підтвердилася висунута нами гіпотеза. Оскільки умови лікування у всіх обстежених були однакові, можна припустити, що рівень локусу контролю і особливості змістотворних сфери надають достатній вплив на успішність лікування.

Осницька Н.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!