Робота з сім`єю як необхідна умова для розвитку дитини з обмеженими можливостями

Психологічні дослідження останніх десятиліть не залишили сумнівів у тому, що в реабілітаційній та розвиваючої роботи потребують не тільки діти з проблемами в психічному розвитку, але і їхня родина. Поява хворої дитини якісно перетворює структуру сім`ї, в свою чергу ця система впливає на саму дитину. Таким чином, розвиваюча робота з дитиною це спроба компенсації дефекту, пов`язаного з хворобою, переломлюються в системі соціальних умов. А вплив на сім`ю в цілому це можливість компенсації порушень у самої дитини через зміну умов, що впливають на його розвиток і багато в чому визначають особливості (ступінь вираженості дефекту, збереження деяких сторін психічної діяльності і т.д.), а саме, зміна соціальної ситуації розвитку дитини.

Проводячи протягом ряду років психологічну роботу з дітьми, що мають різні порушення в фізичному і психічному розвитку ми побачили, що батькам дуже важко звикнути до діагнозу дитини, до його особливостей. Ще важче побачити потенційні можливості дитини і зберіганню боку його особистості, на яких необхідно будувати корекційно-розвиваючу роботу. Дорослим складно визначити свою роль і місце в цьому процесі, оскільки це інший вид спілкування, що помітно відрізняється від традиційного спілкування з нормальною дитиною і вимагає особливої підготовки. Відповідно, батькам важко зважитися на самостійну роботу зі своєю дитиною, і, не перекладаючи всю турботу на плечі фахівців, повністю зануритися в щоденний і кропітка праця.

Психологічна робота з сім`єю повинна включати наступні аспекти:

- обстеження дитини (нейро- і патопсихологічні діагностика) і первинна консультація з батьками з метою збору анамнезу та інформації про сімейні стосунки, стилі батьківського виховання, про орієнтування батьків в хвороби дитини, оцінці ними перспектив розвитку дитини та своєї ролі в цьому процесі;

- індивідуальні корекційно-розвиваючі заняття психолога з дитиною, в які обов`язково повинні бути включені батьки, і подальший аналіз кожного заняття за певними критеріями. По-перше, це дозволить батькам побачити потенційні можливості дитини, його успіхи і подолати почуття безвиході, допоможе знизити тривогу і страх з приводу майбутнього свого малюка-по-друге, організована психологом спільна діяльність між дорослим і дитиною створює нову площину спілкування, що містить в собі еталони і засоби взаємодії, які опановує батько;

- домашні завдання - індивідуальні розвиваючі заняття батьків з дитиною, де батьки самі придумують завдання і аналізують минуле заняття за певними критеріями в щоденнику "На допомогу батькам";

- консультації з батьками, що дозволяють їм отримати додаткову інформацію про особливості захворювання, про психічному розвитку дитини. Крім цього, на консультаціях батьки мають можливість обговорити домашні завдання по записах в щоденнику і визначити для себе загальні принципи розвиваючої роботи з дитиною.

Важливим напрямком роботи з сім`єю хворої дитини є групові заняття з батьками, які реалізуються в проектній формі. Це передбачає постановку практичної завдання для батьків, і всі заняття спрямовані на її рішення, слідуючи єдиної логіці. Змістом проекту є проблематика розвитку дитини з конкретним порушенням, яке передбачає обговорення питань взаємодії з дитиною, специфіки захворювання і створення моделі його розвитку. Засобами створення орієнтування у батьків виступають моделювання ситуацій, групові дискусії, створення батьками схем і моделей, спільна діяльність між учасниками проекту і ведучим.

Спільне обговорення будь-якої проблеми в умовах проекту носить абстрактний характер і допомагає батькам самостійно визначити принципи розв`язання подібної ситуації, а в подальшому самостійно перенести це знання на свою життєву ситуацію. Тому головною особливістю проектної форми навчання є шлях від загального до конкретного, на відміну від індивідуальної форми роботи.

Таким чином, перший напрямок має на увазі рух від розгляду конкретної ситуації до спроби виділення деяких закономірностей і узагальнень, а другий напрямок дає можливість, рухаючись від якогось "абстрактного дитини", визначити особливості приватної ситуації самому батькові по відношенню до його власній дитині. Сходження цих векторів в одній точці і буде визначати ступінь усвідомлення батьком тих умов, які забезпечують розвиток дитини та її самого як батька.

Щапова І.Р., Симанова І.В.