Первинна психодіагностика в роботі з сім`єю

Ряд фахівців вважає, що в основі стратегії роботи з діагностики сім`ї та сімейного виховання лежать два положення:

перше (теоретичне) - причини порушень в поведінці та розвитку дитини можуть лежати або в особливостях відносин батьків до дитини і стилі їх виховання, або в викривлення внутрішньої логіки саморозвитку дитини, або в неправильно протікають процеси формування відносин між дітьми і батьками, або в комбінації цих чинників-

друге (практичне) - полягає в побудові структури діагностики за принципом розгалуженого дерева: всякий наступний діагностичний крок робиться лише в тому випадку, якщо отримано відповідний результат на попередньому (Бодальов, 1983).

Алгоритм роботи психолога при первинній психодіагностики:

1. Виявити суб`єкти та об`єкти допомоги. Для цього необхідно відповісти на наступні питання:
1) Хто в сім`ї потребує допомоги?
2) Який характер цієї допомоги?
3) Чи може надати допомогу сам психолог?
4) До яких фахівцям необхідно направити батьків або дитини, якщо це не компетенція психолога?

2. Розібратися в характері скарги батьків. Визначити вид скарги: обґрунтована, необгрунтована, частково обгрунтована. Від виду скарги залежить характер діагностичних процедур.

3. З`ясувати власне розуміння проблеми-скарги батьками, усвідомлення її причин, очікувані результати психологічної допомоги.

порушення психічного і соматичного здоров`я;
рольова поведінка;
відповідність поведінки віком, психічним нормам;
індивідуальні психологічні особливості;
психологічна ситуація;
об`єктивні обставини.

Тактика психолога буде більш ефективною, якщо на діагностичному етапі йому вдасться визначити основні поведінкові синдроми батьків, від найважчих і рідкісних до вельми поширених. Реакція психолога залежить від особливостей поведінки батьків. Нижче наводиться таблиця, користуючись якою, ви швидко зможете зорієнтуватися в способах реагування на ту чи іншу особливість поведінки батьків (Овчарова, 1996).

Таблиця 8
Реакція психолога на різні поведінкові синдроми батьків
(По Р. В. Овчаровой)

Таким чином, психодіагностика сім`ї та сімейного виховання не є самоціллю, вона є основою для надання індивідуалізованої адресної допомоги батькам і тому вимагає вдумливого дослідницького підходу психолога.