Варіанти розвитку дітей (перед школою)

Варіанти розвитку дітей (перед школою)
За даними Е.Е. і Г.Г.Кравцових, приблизно третина 7-ми літніх першокласників недостатньо готова до школи. З 6-ти річними дітьми ситуація ще складніша. Серед них є діти, готові до шкільного навчання, але їх меншість.
Психологічна готовність до школи, пов`язана з успішним початком навчання, визначає найбільш сприятливі варіанти розвитку, що вимагають більшої або меншої корекційної роботи.
При надходженні дітей у школу часто виявляється недостатня сформованість якого-небудь одного компонента психологічної готовності. Багато педагогів вважають, що в процесі навчання легше розвинути інтелектуальні механізми, ніж особистісні.
Учні з особистісної неготовністю до навчання, виявляючи дитячу безпосередність, на уроці відповідають одночасно, не піднімаючи руки і перебиваючи один одного, діляться з учителем своїми міркуваннями і почуттями. Вони звичайно включаються в роботу тільки при безпосередньому зверненні до них учителя, а в решту часу відволікаються, що не стежачи за тим, що відбувається в класі, порушують дисципліну. Маючи завищену самооцінку вони ображаються на зауваження коли вчитель і батьки висловлюють невдоволення їхньою поведінкою, вони скаржаться на те, що уроки нецікаві, школа погана або вчителька зла. Мотиваційна незрілість, властива цим дітям, часто спричиняє за собою проблеми в знаннях, низьку продуктивність навчальної діяльності.
Переважна інтелектуальна неготовність до навчання безпосередньо призводить до неуспішні навчальних дій, неможливості зрозуміти і виконати вимоги вчителя і, отже, до низьких оцінок. При інтелектуальної неготовність можливі різні варіанти розвитку дітей. Своєрідним є вербализм.



Вербализм пов`язаний з високим рівнем мовного розвитку, гарним розвитком пам`яті на тлі недостатнього розвитку сприйняття і мислення. У таких дітей мова розвивається рано й інтенсивно. Вони володіють складними граматичними конструкціями, багатим словниковим запасом. У той же час, віддаючи перевагу чисто вербальне спілкування з дорослими, діти недостатньо включаються в практичну діяльність, ділове співробітництво з батьками і гри з іншими дітьми. Вербализм призводить до однобічності в розвитку мислення, невміння працювати на зразок, співвідносити свої дії з заданими способами й інших особливостям, що не дозволяє успішно навчатися в школі. Корекційна робота з цими дітьми вимагає повернення до видів діяльності, характерним для дошкільного віку - грі, конструювання, малювання тобто тим які сприяють розвитку образного мислення.



Психологічна готовність до школи - цілісне утворення. Відставання в розвитку одного компонента рано чи пізно тягне за собою відставання або перекручування в розвитку інших. Комплексні відхилення спостерігаються і в тих випадках, коли вихідна психологічна готовність до шкільного навчання може бути досить високою, але в силу деяких особистісних особливостей діти відчувають значні труднощі в навчанні.
А.Л.Венгера описав 3 варіанти розвитку 6-7-ми річних дітей:
1. Тривожність. Вона буває ситуативною, але може стати і особистісної особливістю. Висока тривожність набуває стійкість при постійному невдоволенні навчальною роботою дитини з боку вчителя і батьків - велика кількість зауважень, докорів. Тривожність виникає через страх щось зробити погано, неправильно. Такий же результат досягається в ситуації, коли дитина вчиться добре, але батьки очікують від нього більшого і пред`являють завищені вимоги, часом нереальні.
Через наростання тривожності і пов`язаної з нею низькою самооцінкою знижуються навчальні досягнення, закріплюється неуспіх. Невпевненість в собі призводить до ряду інших особливостей - бажанню бездумно слідувати вказівкам дорослого, діяти тільки за зразками і шаблонам, остраху виявити ініціативу, формальному засвоєнню знань і способів дій.
Дорослі, незадоволені низькою продуктивністю навчальної роботи дитини, все більше і більше зосереджуються в спілкуванні з ними на цих питаннях, що підсилює емоційний дискомфорт. Виходить замкнуте коло: несприятливі особистісні особливості дитини відбиваються на якості його навчальної діяльності, низька результативність діяльності викликає відповідну реакцію оточуючих, а це негативна реакція, в свою чергу, посилює сформовані в дитини особливості. Розірвати це порочне коло можна, змінивши установки оцінки й батька і вчителя. Близькі дорослі, концентруючи увагу на найменших досягненнях дитини, яка не осуджуючи його за окремі недоліки, знижують рівень його тривожності і цим сприяють успішному виконанню навчальних завдань.