Адаптація першокласників до школи

Початок шкільного навчання - одна з найбільш значущих подій в житті дитини. У цей період перебудовується вся структура його життєвих відносин: змінюється місце дитини в системі суспільних відносин, у дитини з`являються нові обов`язки. Освітній простір в період навчання в школі стає ареною взаємодії внутрішніх, суб`єктивних особливостей кожного школяра і особливостей соціального середовища. Ця взаємодія і являє собою процес адаптації індивіда (Софронова Н.А., Точилина В.А.).

Більшість дослідників розуміють адаптацію як досягнення відповідності між суб`єктом і навколишнім середовищем, що забезпечує оптимальну реалізацію можливостей і здібностей індивіда, збереження себе як особистості, не перериваючи зв`язків з соціумом. У науковій літературі добре розроблено уявлення про адаптацію як відповідно соціальним нормам, тобто виділені зовнішні показники адаптації, в той час як внутрішні практично не вивчені.

Нами досліджувалися переживання учнів, пов`язані з входженням в нову соціальну ситуацію. Ми припустили, що учні на початку навчання будуть відрізнятися за ступенем емоційної комфортності в нових умовах. Критеріями емоційної комфортності виступили показники емоційного благополуччя (тривожність, агресивність), стан фрустрації, тип емоційного ставлення до вчителя (позитивно-активне, позитивно-пасивний, негативний) і адекватність уявлень про ставлення однокласників.

У нашому дослідженні брали участь 156 учнів шкіл №32 та №42 Бєлгорода у віці 6,5-7 років.

Було встановлено, що у 22% учнів шкільна ситуація викликає стан емоційної напруги, який проявляється в тривожності і агресивних реакціях. З точки зору ставлення до вчителя учні умовно були розділені на три групи: учні з позитивно-активним типом ставлення до вчителя, що характеризує готовність взаємодіяти з учителем як з носієм функції навчання (20%) - з позитивно-пасивним типом, що сприймають вчителя, як значимого дорослого, але не в контексті навчальної ситуації (26%) і з негативним типом відносини, в образі вчителя у яких або містяться негативні риси, або він зовсім відсутній в сприйнятті дитини (54,3%). Переживання шкільної ситуації як ситуації перешкоди, що супроводжується негативними емоціями, характерно для 59,9% учнів. У 78,4% першокласників виявлені неадекватні уявлення про ставлення до них однолітків, що свідчить про утрудненому емоційному спілкуванні з однолітками.

Таким чином, емоційні ставлення до вчителя і до однокласників є тим емоційним фоном, на якому протікає процес адаптації першокласників.

Буднікова О.Я.