Внутрішньоособистісні протиріччя у першокласників і адаптація до школи

Початок навчання в школі вимагає особливої уваги у зв`язку з важливістю цього періоду для благополучного перебігу всього подальшого процесу навчання. Це - період адаптації дитини до нових умов життєдіяльності. Важко перебільшити значення цієї події в житті дитини. Вся система його життєвих відносин істотно перебудовується. Процес адаптації нерозривно пов`язаний з розвитком особистості: на певних етапах адаптація в соціальному середовищі є умовою подальшого розвитку. адаптація має зовнішню і внутрішню сторону, яка пов`язана з наявністю внутрішньоособистісних протиріч, вирішення яких є рушійною силою розвитку. Напруженість цього періоду визначається тим, що школа з перших днів ставить перед учнем цілий ряд завдань, не пов`язаних безпосередньо з попереднім досвідом, вимагає максимальної мобілізації інтелектуальних, емоційних і фізичних резервів.

Управління психічним розвитком дитини в спеціально організованому процесі навчання передбачає знання основних протиріч кожного вікового етапу. Як правило, внутрішньоособистісний конфлікт супроводжується психоемоційним напруженням. З метою вивчення внутриличностной напруженості у першокласників нами проведено дослідження, в якому взяли участь 156 учнів 1-х класів шкіл №42 та №32 Бєлгорода. Як психодіагностичного інструменту використовувалася спеціально розроблена методика по вивченню внутрішньоособистісних протиріч.

На підставі виділених критеріїв адаптації встановлено, що 21,8% учнів мають низький рівень адаптації, 39,7% - середнім і 38,5% - високим рівнем адаптації.

За даними емпіричного дослідження, ми виділили такі типи внутриличностной напруженості: позитивний, негативний, суперечливий і мовчазний. Позитивний тип означає, що учні позитивно сприймають вимоги нової соціальної ситуації розвитку, свої бажання і можливості, пов`язані з нею. У внутрішньому світі школярів з негативним типом напруженості переважають негативні тенденції. В учнів з суперечливим типом спостерігається зіткнення різноспрямованих, однакових за силою мотивів. Невиражений тип напруженості характеризується слабкістю боротьби таких тенденцій, як "треба", "хочу" і "можу".

Нами встановлено, що для більшості учнів з низьким рівнем адаптації (76,5%) характерний виражений тип внутриличностной напруженості. Це свідчить про те, що досліджувані тенденції знаходяться в потенційному стані і не відображають вступу першокласника в нову соціальну ситуацію. У 14,7% учнів виявлено суперечливий і лише для 8,8% учнів цієї групи характерний позитивний тип внутриличностной напруженості.

У групі з високим рівнем адаптації для 73,5% учнів характерний виражений тип напруженості, для 26,5% - позитивний.

Таким чином, для більшості першокласників, які брали участь в дослідженні, шкільна ситуація не є значущою, не впливає на їх особистісну сферу. У той же час серед першокласників, успішно адаптованих до шкільної ситуації, в три рази більше тих, у кого переважає позитивне ставлення до шкільних вимог, до своїх можливостей і бажань, пов`язаних з навчанням в школі. За допомогою статистичного аналізу ми встановили достовірні відмінності груп з високим і низьким рівнем адаптації по представленості першокласників з позитивним типом (величина критерію Фішера дорівнює 1,9, при критичному значенні 1,64 і рівні значущості рlt; 0,05).

Отримані емпіричні дані дозволяють розглядати позитивну внутрішньоособистісних напруженість в якості умови успішної адаптації першокласників. У той же час ми припускаємо, що слабо виражена внутриличностная напруженість, як і негативна вираженість досліджуваних тенденцій, може істотно ускладнювати входження першокласників у нові умови життя. Перевірці даної гіпотези присвячений другий етап дослідження.

Немикіна Т.Н., Буднікова О.Я.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!