Закономірності адаптації людини до штучним системам

Проблема адаптації інтенсивно розробляється представниками різних напрямків гуманітарного знання: біологами, фізіологами, клініцистами, психологами. Накопичено величезний емпіричний матеріал, що описує фрагменти станів організму при зміні умов життєдіяльності. Однак, систематизація цих даних за допомогою навіть досконалих математичних процедур не вносить ясності в розуміння загальних закономірностей поведінки цілісного організму.

Нами проведено аналіз результатів численних експериментів по перебуванню людини (групи) в замкнутих екосистемах. Виявлено інваріантні для різних умов (терміни перебування, фактори населеності) і функціональних систем організму (психологічні, фізіологічні і т.д. реакції) закономірності. Встановлено, що адаптація реалізується перехідними процесами, які феноменологически проявляються різнорівневими і різноспрямованими змінами (фізіологічними, біохімічними, психологічними і т.д.), які зумовлюють дізрегуляціі функцій організму і знижують надійність ( "препатологіческіе" стану) діяльності.

Проведені дослідження дають підставу стверджувати, що традиційний поділ системи людина-середовище на штучні системи, організм, функціональні системи організму, фактори середовища і т.д., методологічно неправомірно і неперспективно. Справді наукове дослідження життєдіяльності людини можливо при використанні адекватного методичного підходу, що дозволяє виявити системні закономірності адаптації. Це необхідно для реалізації практичних заходів щодо збереження здоров`я і працездатності людини в умовах професійної діяльності.

Альохін А.Н.