Психофізіологічні аспекти адаптації спортсменок до фізичних навантажень

проблеми адаптації організму в процесі спортивного тренування вже досить давно привертають увагу дослідників. Велика кількість робіт було присвячено проблемі адаптації в умовах стресу, який завжди супроводжує змагальну діяльність. Досить докладно освячені і проблеми, пов`язані з формуванням фізіологічних резервів і резервів окремих систем і органів і різних методів їх оцінки. Разом з тим більшість цих робіт стосується чоловіки-спортсмена, а проблеми формування резервів адаптації жіночого організму в процесі спортивної діяльності та системи мобілізації цих резервів, особливо в умовах емоційного стресу, вивчені недостатньо.

Метою нашої роботи було оцінити формування резервних можливостей жіночого організму і механізмів їх мобілізації в процесі тривалих занять спортом з урахуванням спортивної спеціалізації. Фізичні навантаження моделювалися за рахунок використання парного велоергометра, що дозволяє проводити як індивідуальне тестування, так і тестування в процесі змагань, що дозволяло моделювати стресову ситуацію в лабораторних умовах. Рівень фізіологічних резервів оцінювався по енергетичним еквівалентом пульсового удару (ЕЕС), який представляв собою відношення потужності роботи до числа пульсових ударів за цей же час. Емоційна вартість роботи оцінювалася по зміні вегетативного коефіцієнта, визначеного до і після навантаження по тесту колірної переваги Люшера в модифікації Шипоша, що давало можливість оцінити спрямованість психологічних процесів на активну діяльність або відхід від неї.

Психологічна вартість роботи, яка характеризує можливості мобілізації функціональних резервів, оцінювалася по зміні лабільності, що визначається за часом простий рухової реакції. Рівень мобілізації функціональних резервів оцінювали також по гормональної вартості роботи, який визначається зі зміни в крові вмісту кортизолу, соматотропіну, естрадіолу і тестостерону, гормоном беруть участь в забезпеченні неспецифічний адаптаційного синдрому при фізичних навантаженнях.

У дослідженні брали участь спортсменки 3 спеціалізацій: плавання, теніс і дзюдо. Вік випробуваних склав 18 19 років, спортивний розряд 1 дорослий і КМС. Загальний стаж занять спортом не менше трьох років. Спочатку обстеження проводилося індивідуальне тестування, а потім на його підставі підбиралися рівні під силу пари спортсменок, які здійснювали фізичну роботу в умовах змагань. Вмотивованість змагальної діяльності посилювалася за допомогою інформаційного табло, яке відображало швидкість руху учасниць тестування.

Було показано, що найбільше значення ЕЕС, що характеризує рівень фізіологічних резервів організму, у дівчат, що займаються плаванням. Отримані результати показали, що при заняттях циклічними видами спорту у жінок рівень функціональних резервів організму істотно зростає і досягає рівня нетренованого чоловічого організму, а іноді і перевищує його. Однак у спортсменок, що спеціалізуються в ситуаційних видах спортивної діяльності (теніс, дзюдо), більш виражено збільшення ЕЕС в умовах змагань (на 43 62% в порівнянні з 32% у пловчих). Таким образів в емоційно значущої ситуації мобілізація функціональних резервів у дівчат, що спеціалізуються в ситуаційних видах спорту, відбувається за рахунок використання більш досконалих механізмів.

Дане положення підтверджується також зміною емоційної та психологічної вартості роботи. У дівчат тенісисток і дзюдоисток більш виражено змінився вегетативний коефіцієнт, що характеризує зміну спрямованості психічних процесів на активну діяльність. Показники часу простої рухової реакції достовірно збільшилися в цих двох групах, тоді як у пловчих можна говорити лише про тенденції цієї зміни.

Однак вивчення зміни гормональної вартості роботи та індивідуальної та вмотивованої діяльності дозволило виявити різну стратегію адаптації, яка залежить від спрямованості тренувального процесу. У дівчат-тенісисток при змагальному тестуванні більшою мірою зростав рівень естрадіолу в крові, що можна вважати жіночим типом адаптивних реакцій. У спортсменок-дзюдоисток більшою мірою зріс рівень тестостерону в крові, дещо менше виражений приріст соматотропіну. Такий тип реакцій, мабуть, умовно можна віднести до чоловічого адаптивному типу. Дівчата-плавчині по вираженості гормональних реакцій можуть бути віднесені до проміжного типу.

Мельникова І.Є.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!