Експериментально-психологічне вивчення динаміки посттравматичної стресової адаптації учасників бойових дій

В ході лонгитюдного двоетапного пілотажного дослідження вивчалися особливості динаміки посттравматичної стресової адаптації (ПСА) учасників бойових дій в Афганістані (чоловіки, пор. Вік - 31,7 років). На I етапі (1992-1997г.г.) В дослідженнях брав участь 121 обстежуваний. За результатами експертної оцінки рівня адаптованості з використанням методики "Інтегральна шкала функціонування СКІД - FS". / Лазебная, Зеленова, 1999. / були виділені групи дезадаптованих (група D, n = 25- FS = 48, середній бал по FS = 24,2 при max = 90) і високо адаптованих (група А, n = 37-FS = 81 , середній бал по FS = 87,1) в посттравматичному періоді учасників бойових дій. Групи А і D не мали значущих відмінностей у віці, освіті, а також характер бойового досвіду. На II етапі (1999 г.) в обстеженні взяли участь 21 обстежуваний з первісної вибірки - 12 чол. з групи А і 9 чол. з групи D. Адаптаційний статус обстежуваних визначався на цьому етапі як за результатами експертної оцінки за шкалою FS СКІД, так і за даними суб`єктивної оцінки з використанням спеціально розробленої і апробованою в даному дослідженні "Шкали успішності військової посттравматичної адаптації".

Основні методичні принципи розробки даної методики були опубліковані раніше / Лазебная, Тарабрина, 1991 /. Шкала УВПА складається з 4-х основних і 3-х додаткових шкал. Кожна з основних шкал містить по чотири субшкали з 3-х тверджень, що відносяться до одного з показників, що характеризують посттравматичний адаптаційний статус обстежуваного: 1) особливості адаптації до професійної або навчальної діяльності після демобілізаціі- 2) особливості адаптації в "особистому житті" (зміна побутових умов, необхідність організації вільного часу тощо.) - 3) особливості соціальної адаптаціі- 4) особливості адаптації до змін в своєму психологічному та соматичному статусі після служби в армії. По кожній субшкале обстежуваний, використовуючи двополюсні п`ятибальні оціночні шкали, оцінює: а) з л про ж зв про з т ь власної адаптації (показник "d") - б) в р е м я, яке йому було потрібно для адаптації (показник "t ") і в) у р о в е н ь своєї адаптованості (" l ") в момент обстеження. По кожній з шкал випробовуваний оцінює інтегральний рівень у д о в л е т в о р е н н о с т і своїм функціонуванням в оцінюваної області в даний момент (показник "s"), підраховуються середні значення показників d, t і l і обчислюються їх середні значення (показники D, T і L), а також середнє по всіх шкалах значення показника суб`єктивної задоволеності "S". І н т е г р а л ь н а я оцінка рівня суб`єктивної адаптованості обчислюється за формулою: Iad = (L x S): (T x D).

При повторному обстеженні середній бал за шкалою FS в групі А (n = 12) незначно знизився (Р = 0,9), а в групі D - значно підвищився (Р = 0,99). Відмінності між групами залишилися значимими на рівні 0,999, як і на I етапі дослідження. Навіть при обмеженій вибірці за шкалою УВПА значущі відмінності між групами були отримані за суб`єктивною оцінкою складності адаптації (показник D, Р = 0,99), досягнутого рівня адаптованості до моменту обстеження (показник L, Р = 0,95) і за інтегральною оцінкою рівня суб`єктивної адаптованості I (Р = 0,95). За показником Т виявлені відмінності на 0,9 рівні достовірності. Цікаво відзначити, що при цьому рівні суб`єктивної задоволеності своїм станом в момент обстеження в групах А і D не розрізнялися.

Подальший аналіз показав, що незначне зниження рівня адаптованості в групі А було пов`язано з негативною динамікою ПСА у двох ветеранів, показник FS за минуле між обстеженнями час знизився в середньому на 30 балів. У той же час підвищення адаптаційного статусу в групі D відбулося завдяки поліпшенню стану 6 з 9 обстежених дезадаптованих ветеранів. Необхідно при цьому зазначити, що в повторному обстеженні брали участь ветерани з групи D, що відрізнялися раніше найнесприятливішими характеристиками свого стану, в тому числі всі вони раніше страждали посттравматичним стресовим розладом. До моменту повторного обстеження у більшості тяжкість симптоматики виявилася значно менш вираженою і в ряді випадків повний розлад не визначалася. Погіршився в цій підгрупі стан лише одного обстежуваного і у двох змін в стані не відбулося - їх адаптаційний статус залишився настільки ж низьким.

Отримані попередні дані про характер динаміки ПСА у російських ветеранів бойових дій дозволяють припускати, що, дійсно, більшість брали участь в таких важких травматичні події, як бойові дії, надалі успішно адаптуються до повоєнного життя. Навіть у найважчих випадках посттравматичної стресової дезадаптації, пов`язаних з розвитком посттравматичного розладу, носіям травматичного досвіду вдається успішно подолати його негативні наслідки. Розуміння психологічних механізмів, що забезпечують успішність ПСА, потребує подальших дослідженнях, проте вже зараз є підстави припускати (за результатами попередніх досліджень і опублікованими в літературі даними), що вона прямо пов`язана з активною позицією суб`єкта адаптації в процесі посттравматичного розвитку особистості.