Психологічний супровід осіб, що зазнають труднощів військово-професійної адаптації

Психопрофілактична і психокорекційна робота є одним з основних напрямків психологічного супроводу навчального процесу у військово-навчальних закладах. Необхідність проведення такої роботи визначається перш за все специфікою навчання у військових навчальних закладах. Відрив від звичних умов життєдіяльності, постійне перебування в курсантському колективі, необхідність поєднання навчання з несенням військової служби пред`являють підвищені вимоги до психіки курсанта і ускладнює військово-професійну адаптацію на початковому етапі.

Для виявлення осіб, що зазнають певні труднощі у військово-професійної адаптації, на початку першого курсу було проведено психологічне обстеження групи курсантів у кількості 196 осіб. Обстеження проводилося в три етапи. На початковому етапі навчання (початок першого семестру) використовувалися методики "Супровід" і анонімний социометрический опитування, на другому етапі (у кінці першого семестру) використовувалися методики "Супровід", шкала актуальною тривожності Спілбергера і шкала Тейлора, методика МЛО, анонімний социометрический опитування. В якості зовнішніх критеріїв розглядалися експертні оцінки начальників курсів і показники поточної успішності.

Отримані результати свідчили, що 27,6% курсантів зазнають певних труднощів військово-професійної адаптації та потребують психологічної допомоги. Підвищений рівень тривожності (40-45 балів) був виявлений у 16% обстежених осіб, високий рівень тривожності (більше 50 балів) був діагностований у 3% курсантів. Виражені проблеми в спілкуванні (в тому числі з командирами і однокурсниками) мали 34% курсантів. Така ж кількість першокурсників (34%) вважали, що мають "внутрішні проблеми, які заважають нормально вчитися і жити". І, нарешті, 23% опитаних осіб хотіли б скористатися допомогою психолога-консультанта. Крім того, частина курсантів пред`являла велику кількість скарг, що стосуються стану здоров`я, порушення сну, апетиту, погіршення мнестичних функцій і т.д.

Проведені дослідження виявили основні напрями психологічної допомоги і дозволили сформувати дві групи курсантів для проведення з ними психокорекційної роботи. До першої групи увійшли курсанти, що пред`являють велику кількість психосоматичних скарг і характеризуються високим рівнем тривоги. Другу групу склали курсанти з порушеннями в сфері міжособистісних стосунках. У першій групі проводились заняття з навчання навичкам аутогенного тренування і м`язової релаксації по Джекобсон, у другій групі проводились заняття, спрямовані на навчання найбільш загальним умінь і навичок міжособистісного спілкування, усвідомлення неефективних форм поведінки і вироблення нових форм спілкування, прийнятних як для самого курсанта, так і для навколишнього соціуму. Контроль за функціональним станом курсантів здійснювався з використанням анкети самооцінки стану САН, скринінг-опитувальника "Супровід".

Порівняльний аналіз психофізіологічного стану курсантів основної групи до і після завершення циклу психокорекційних заходів показав, що у курсантів на 59% зменшилася кількість суб`єктивних скарг на труднощі міжособистісної взаємодії в колективі, на 57% покращилися аттенціонние і мнестичні якості і на 57% знизилася кількість скарг на стан свого здоров`я. До 7-му заняттю з навчання навичкам аутогенного тренування у курсантів першої групи достовірно покращилися оцінки настрою (р lt; 0,01), самопочуття (р lt; 0,05), підвищилася впевненість в собі і врівноваженість (р lt; 0,05), знизився рівень тривожності за шкалою Спілбергера з 43 до 38 балів.
Порівняння основний "корекційної" групи курсантів та контрольної групи, з якими не проводилася психокорекційна робота, підтвердило ефективність проведених заходів. Так, до кінця 2-го семестру кількість виявлених дезадаптаційних порушень в контрольній групі знизилося тільки на 19%, в той час як в основній групі на 49%. В результаті проведених занять до кінця 2-го семестру кількісні значення показників шкал за опитувальником "Супровід" в "навчається" і контрольній групі практично зрівнялися (відмінності по t-критерію Стьюдента не достовірні), в той час як до кінця першого семестру достовірність відмінностей між групами по t-критерію Стьюдента за шкалами опитувальника "Супровід" становила 99%, відповідно за шкалою "Комунікативні якості" (р lt; 0,001), за шкалою "Ділові якості" (р lt; 0,001) і за шкалою "Психосоматичні порушення" (р lt; 0,001).

Командуванням факультету (за результатами експертних оцінок) відзначено, що у 78% курсантів, спочатку зазнають труднощів в адаптації, після завершення циклу психокорекційних заходів покращилася поточна успішність і у 69% військова дисципліна.

Проведені дослідження показали, що використання гетерогенних і аутогенних методів релаксації, а також соціально-психологічного тренінгу дозволили в значній мірі поліпшити суб`єктивне самопочуття курсантів, нормалізувати міжособистісні взаємини, що позитивно позначилося на рівні успішності і дисциплінованості.

Марченко Л.О, Філіппова Е.О., Федосенко Є.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!