Мислення і успішність навчання курсантів військово-медичного вузу

професійно медичне мислення - це розумова діяльність лікаря, що забезпечує рішення діагностичних, лікувальних, профілактичних та інших завдань шляхом аналізу генезису і розвитку захворювання і його етіологічних факторів. При цьому професійна діяльність лікаря може грунтуватися і на розсудливо-емпіричному (репродуктивному) мисленні. Лікар з репродуктивним типом мислення може бути блискучим виконавцем, але тільки в типових ситуаціях. Нестандартні ж випадки вимагають нестандартного, творчого мислення. Робота лікаря вимагає не розумового, а розумного (продуктивного) мислення. Приблизна модель діагностичної діяльності лікаря має два рівні: синдромний і нозологічний, який в процесуальному плані являє собою два послідовні етапи. Реалізація діяльності на кожному рівні здійснюється за допомогою розумових механізмів сумації і активного пошуку.

Гнучке використання розумових механізмів залежить від ряду індивідуально-психологічних якостей лікаря. Найбільша взаємозв`язок успішності навчання у курсантів різних курсів виявлена за рівнем мислення (образне, логічне, репродуктивне, понятійне) і пам`яттю (зорової та вербальної). Виявлені кореляційні зв`язки успішності навчання з рівнем розвитку пізнавальних психічних процесів визначили відмінності в успішності навчання в полярних групах в залежності від психічного розвитку. Відмінності у курсантів з високою і низькою успішністю по загальному інтелектуальному розвитку коливаються від 18% до 23%. Найбільші відмінності у курсантів з високою і низькою успішністю виявлені по вербальної і зорової пам`яті, репродуктивному та понятійному мисленню на 3 6 курсах.

Дослідження показало, що в ході навчання в медичному ВВНЗ відбувається розвиток інтелектуальних функцій. Найбільший приріст загального інтелектуального розвитку у курсантів відзначається на 1 3 курсах (на 23%). На більш старших курсах приріст загального інтелектуального розвитку відбувається дещо повільніше (в середньому на 13%).

Лікарське мислення являє собою тісний сплав розумових і практичних дій в їх взаємозв`язках і взаимопереходах. Виділяють два інтегральних освіти лікарського мислення: теоретико-практичний і понятійно-образний. Якщо розбіжність між теоретичними і практичними діями в основному обумовлені прорахунками в навчанні і недостатнім досвідом, то взаємовідносини між понятійним і образним мисленням значною мірою зумовлюються ступенем розвитку першої та другої сигнальної систем і взаємовідносинами між ними.

Провівши аналіз структури інтелекту викладачів теоретичних, терапевтичних та хірургічних дисциплін, ми прийшли до висновку, що найбільш розвиненою виявилася структура інтелекту у теоретиків. Системоутворюючим елементом структури у них є вміння проводити аналогії, здатність встановлювати логічні закономірності, що забезпечує найбільшу гнучкість і рухливість всієї пізнавальної діяльності. Найменш розвиненими ці якості виявилися у хірургів, діяльність яких багато в чому алгоритмизировать. Терапевти зайняли проміжне становище.

Можна зробити висновок про детермінує вплив на діагностичне мислення такої характеристики когнітивних процесів, як аналітичність синтетичность. Тому при проведенні професійно-психологічного відбору кандидатів для навчання в медичному вузі особлива увага повинна приділятися аналітичним і синтетичним характеристикам мислення.

Виявлена закономірність простежується при аналізі результатів за всіма методиками, які входять в батарею інтелектуальних тестів тобто незважаючи на специфіку навчання в медичному вузі відбувається вдосконалення всіх видів мислення та інших пізнавальних психічних процесів під час навчання.

Васильків А.М., Іванов С.С.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!