Когнітивна та особистісна складові в структурі інтелектуального потенціалу людини

Поняття "інтелектуального потенціалу" відображає різні класи психічних властивостей і механізмів, які визначають прогресивні зміни інтелекту, рушійні сили інтелектуального розвитку. Воно включає в себе як реальні інтелектуальні можливості людини, так і нереалізовані інтелектуальні властивості, інтелектуальні резерви, "ціну" інтелектуальної напруги, а також особистісні властивості, які сприяють розвитку інтелекту. Інтелектуальний потенціал - це своєрідне "випереджаюче відображення дійсності", це якісно нові елементи і запаси функцій, необхідні для переходу системи інтелекту на новий рівень функціонування. Б. Г. Ананьєв, який висунув гіпотезу про потрійне складі (функціональному, операційному і мотиваційному) всіх психічних процесів і інтелекту в цілому, вважав, що складне, суперечливе взаємодія цих складових формує рушійні сили розвитку інтелекту, його потенціали. Е. Ф. Рибалко, досліджуючи потенціали розумового розвитку людини, наголошує на важливості врахування загальних розумових здібностей людини, систему розумових дій і операцій, а також такий важливий компонент, як вміння регулювати і контролювати свої психічні процеси відповідно до завдань і змістом діяльності. У комплексному дослідженні Е. Ф. Рибалко, Л. Н. Кулешова, Т. В. Прохоренко, Ж. А. Балакшиної було виявлено, що інтелектуальний і творчий потенціал тісно пов`язані з різноманітними особистісними якостями і суттєво залежать від рівня і характеру їх розвитку. Особистісні властивості надають регулюючий вплив на інтелектуальний потенціал, гальмуючи або, навпаки, стимулюючи його активність.

Метою нашого дослідження було вивчення особливостей становлення інтелектуального потенціалу в підлітковому віці з урахуванням впливу чинників віку, статі та спеціалізації навчання. У дослідженні брали участь підлітки 13, 14 і 15 років навчаються в китайській гімназії, в спеціалізованих англійських і загальноосвітніх школах Санкт-Петербурга. У порівняльно-віковому дослідженні взяло участь 395 осіб, з них 90 осіб - в 2-річному лонгітюдінальних дослідженні. Для вирішення поставлених завдань використовувалися психодіагностичні методики дослідження рівня та структури інтелекту, особливостей когнітивних стилів, креативності, розумової працездатності, особистісних особливостей підлітків, рівня їх самооцінки і домагань, пізнавальної мотивації, тривожності і емоційних переживань.

Для обробки емпіричних даних застосовувалися різноманітні статистичні методи, в тому числі використовувався новий статистичний пакет "R: A language and environment for statistical computing".

У структурі інтелектуального потенціалу підлітків виділені когнітивна та особистісна складові. Когнітивна складова включає рівень і структуру інтелекту, особливості когнітивних стилів, креативність і розумову працездатність. Особистісна складова включає емоційні, комунікативні, регуляторні та мотиваційні характеристики особистості, самооцінку, рівень домагань, а також "ціну" інтелектуальної напруги. Становлення інтелектуального потенціалу підлітків проявляється в збільшенні вербального, невербального і загального інтелекту, в гетерохронности змін окремих інтелектуальних підструктур. Специфіка становлення інтелектуального потенціалу залежить від статі. Так, спрямованість змін інтелектуального потенціалу у юнаків пов`язана переважно з розвитком індуктивного мислення, пізнавальної мотивації і відповідальності, у дівчат - з великим внеском когнітивних стилів і комунікативних якостей. Спеціалізація навчання виступає в якості фактора, що прискорює темпи інтелектуального розвитку: найбільш високі темпи відзначаються у підлітків лінгвістичних класів в порівнянні з загальноосвітніми. Профіль спеціалізації впливає на структуру інтелекту підлітків.

У становлення інтелектуального потенціалу, за даними регресійного аналізу, найбільший внесок вносять пізнавальна мотивація і самоконтроль поведінки. В умовах загальноосвітньої спрямованості навчання значущими стають самооцінка і рівень домагань.

Балакшина Ж. А., Подтакуй В. М.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!