Розширення адаптаційних ресурсів учнів з порушеним інтелектуальним генезу

На сучасному етапі еволюції науки, суспільства і людини як суб`єкта суспільних відносин є чітка тенденція до соціальної інтеграції дітей порушеного інтелектуального генезу, що обґрунтовується положенням про складну багатофакторної детермінованості розвитку психіки. Єдиний теоретичний підхід до розуміння закономірностей психічного розвитку дітей, розроблений Л. С. Виготським, положення про збіг найбільш загальних закономірностей психічного розвитку дітей з нормальним і порушеним інтелектуальним генезу, є принципово важливим. При цьому формування потенціалу категорії дітей з порушеннями спрямований на забезпечення їх життєво необхідними вміннями та навичками.

Незаперечна зв`язок психічної адаптації з соціальною адаптацією особистості, але існують певні труднощі у вивченні соціальної адаптації, яка обумовлена тим, що в цьому процесі взаємодіють дві складні системи - особистість і середовище. Процес засвоєння індивідом соціального досвіду - соціалізація тісно пов`язана з адаптацією.

Адаптація включає в себе взаємодію організму із середовищем і поширюється на механізми, за допомогою яких ці зміни відбуваються (диференціація інформації, створення моделі вирішення проблемної ситуації, визначення послідовності необхідних змін). Адаптаційні зв`язку з середовищем діляться на відносно постійні або дінамічние- нормальні або патологічні, що сприяють збереженню і стабілізації перебігу і прояву життєвих реакцій. Адаптація людини зачіпає широкий спектр соціальних, біологічних і психологічних аспектів, які проявляються не тільки в матеріальній, а й в духовній внутрішньої і зовнішньої діяльності людини.

В процесі психічної адаптації можуть видозмінюватися як внутрішні стану людини, так і параметри середовища. Ефективність психічної адаптації залежить від умов і від властивостей людини: психологічних особливостей особистості, обсягу і характеру знань, спрямованості, своєрідності емоційних і вольових якостей.

Дослідження мікросоціального оточення і ієрархії відносин з однолітками в учнів з порушеннями розкрило картину психічного динамізму: відсутність, ослаблення або готовність до реагування безпосередньо залежить від соціального оточення. Особливості контакту з навколишнім середовищем відображаються в її скруті, в результаті чого відбувається реакція дезадаптації. До поглиблення соціальної орієнтування в громадських зв`язках призводить відсутність досвіду, зниження емоційної, особистісної, поведінкової толерантності.

Важливою характеристикою особистості школяра і регулятором його поведінки і взаємин з оточуючими людьми є самооцінка (оцінка своїх особистісних якостей, можливостей, вчинків), яка визначає своєрідність розвитку особистості і рівень домагань.

Нами виявлені конкретні гендерні особливості показників інтелекту і адекватності самооценкі- достовірні відмінності доводять відставання в інтелектуальному розвитку і неадекватну, псевдокомпенсаторного самооцінку особистості учнів. Розвиток рівня самосвідомості безпосередньо залежить від рівня когнітивно-інтелектуального розвитку (IQ, мислення, сприйняття, пам`ять, увагу і т.д.) і когнітивно-моторного розвитку (графомоторних навички, максимальна сила, залишкове зусилля як вольовий компонент і ін.). У дослідженні адекватності самооцінки, крім розвитку розуміння сенсу, є компонент оцінювання себе (когнітивна оцінка), який розкриває вміння співвідносити реальне з притязают. Неадекватне оцінювання відбувається за рахунок звуження когнітивного простору в онтогенезі і недостатньою диференційованості акустичних ознак слів. У даній спрямованості розглядається якість розвитку інтелекту (компетентність в рівні розуміння проблеми, досвіду при виконанні складних дій, ефективність суджень і оцінок). В даному аспекті актуальна проблема вивчення інтелектуального ресурсу і можливості розуміння природи індивідуального інтелектуального генезу.

Розширення адаптаційних ресурсів учнів порушеного інтелектуального генезу багато в чому залежить від фізичних, психічних і особистісних ресурсів, умов соціального середовища. Соціальна адаптація, що відображає гуманістичну спрямованість суспільства, детермінується глибинним і комплексним вивченням розвитку індивідуального генезу учнів, застосуванням принципу ампліфікації в вихованні та развітіі- створенням індивідуального профілю і програм по абилитации, реадаптації, соціальної адаптації.

Ложечкін А.Д.