Інтелектуальна диференціація у віковій психології: дошкільний вік

По всій видимості, історичною віхою становлення інтелектуальної диференціації слід вважати виникнення психометрії, і глибше - формування постулату про уродженості показників IQ. Соціальна орієнтація на коефіцієнт інтелектуального розвитку - при вступі до навчальних закладів, конкурсний прийом на роботу - служить основою вознікновнія якоїсь "кастовості", нівелює особистісні особливості і представляє суспільство у вигляді трьох груп: "інтелектуальної норми", "інтелектуальної недостатності" і "інтелектуального випередження ". Останнє характерно для західних країн (Г. Айзенк, 1995) і, з нашої точки зору, пов`язане з тестологізаціей системи освіти.

У Росії показники успішності навчальної діяльності часто інтерпретуються педагогами як свідчення високого інтелектуального потенціалу (Коган М. С., Еткінд А. М., 1989- Кулюткин Ю. М., Сухобская Г. Г., 1990 Курганов С. Ю., 1993 - Гріндер М., 1994 і ін.). Подібний підхід сприяє виділенню каст "середньої успішності", "відмінників" і "неуспішних". Названі касти являють собою своєрідні психологічні портрети, що включають в себе і характерні способи діяльності, т. Е. Диференціація за типом успішності накладає відбиток на весь подальший життєвий шлях індивіда. В якості ілюстрації достатньо згадати про широко відомому "синдромі відмінника". Проте, на сучасному етапі областю, щодо вільної від кількісного підходу до інтелектуального розвитку (будь то показники тестів інтелекту або сумарні бали успішності) залишається дошкільний вік.

Як правило, дошкільна психологія розглядає як критерій інтелектуальної норми сформованість вищих психічних функцій. І тут найбільш перспективним напрямком представляється "діагностика розвитку", що дозволяє оцінити не тільки актуальний рівень психічного розвитку дитини, але й зробити прогноз щодо його здатності до навчання. Оцінка зони найближчого розвитку, незважаючи на досить давню постановку питання, продовжує залишатися перспективним полем дослідницької діяльності.

З 2003 по 2010 рр. на базі дошкільних освітніх установ міста Тули і Тульської області нами була організована діагностика психічного розвитку 432-х дітей у віці 5-7 років. П`ятдесяти з них невропатологом і ПМПК був поставлений діагноз "затримка психічного розвитку", ще п`ятдесят психологи ДНЗ віднесли до категорії "обдарованих". Основною метою дослідження виступило визначення наявності або відсутності взаємозв`язку між показниками інтелекту і здатність до навчання старших дошкільників. Оцінювалися дані, отримані за допомогою тесту Д. Векслера (WISC) і зона найближчого розвитку домінуючою в дошкільному віці психічної функції - пам`яті.

Як можна було припустити, діти з ЗПР продемонстрували низькі результати при виконанні тесту Векслера (середнє арифметичне - 83 бали). Серед дітей, яких педагоги ДНЗ розглядали як "норму" (n = 332), 38 дошкільнят отримали високі бали по тесту інтелекту (середнє арифметичне - 115) - з 50 "обдарованих" дітей показники восьми можна оцінити як середні (90-95 балів) . Цей факт ще раз вказує на те, що для визначення когнітивного потенціалу вихованців явно недостатньо тільки педагогічної оцінки і неформализованного спостереження.

Виявлена значуща кореляція між шириною зони найближчого розвитку мнемічних процесів і IQ-показниками в групі "норми" (ф = 0,790).

Примітно, що не було виявлено аналогічної взаємозв`язку при аналізі діагностичних даних обдарованих дітей та дітей з ЗПР. На наш погляд, це побічно вказує на таке спотворення структури пізнавальної діяльності, при якому пам`ять ще не стала домінуючою функцією або вже придбала периферичний статус. Значимо, що за інших рівних умов (рівноцінних IQ-балах і "ширині" зон найближчого розвитку) мали місце різні темпи актуалізації ЗБР, що, безумовно, вказує на вплив додаткових особистісних або соціальних факторів. У світлі вищесказаного представляється правомірним і обгрунтованим наступний висновок: інтелектуальна диференціація не зводиться до яких би то ні було кількісними показниками. Власне процес реалізації інтелектуального потенціалу - явище унікальне і глибоко особистісне.

Афоніна Н. Ю.