Особливості інтелектуальної діяльності дошкільнят з різною внутрішньою мотивацією

Дошкільний період характеризується крайньою пластичністю мозкових процесів, що дозволяє активно розвивати когнітивну сферу (Bruner, 1972- Garlick, 2002). Однак основною перешкодою на шляху навчальних встає бажання або небажання дитини включатися у формування знань і навичок. Типовим методом, активно застосовуються дорослими в цьому випадку є заохочення і покарання. У зв`язку з цим виникло питання про ефективність застосування цих методів щодо розвитку когнітивних процесів у дошкільнят. Щоб відповісти на це питання експериментально ми вирішили оцінити ефективність інтелектуальної праці у дошкільнят в ситуаціях з різним типом підкріплення.

В обстеженні брали участь 140 дітей (вік від 5,11 років до 7,2 років, 68 дівчаток і 72 хлопчика). Дошкільнята виконували асоціативний експеримент в ситуації емоційного підкріплення. Підкріплення було негативним (штраф) і позитивним (цукерки). Паралельно тестування реєструвалася кардіограма (електроди знаходилися на обох щиколотках і обох зап`ястях). Характеристика ЕКГ під час емоційно забарвлених завдань порівнювалася з показниками в тлі.

Таким чином, аналізувалися показники варіативності серцевого ритму в чотирьох різних ситуаціях, кожна тривалістю 5 хвилин. Перша - оперативний спокій, в якій записувалася ЕКГ без певної діяльності, друга - фоновий асоціативний експеримент, в ході якого дитина відповідав антонімами на слова-стимули, проголошені експериментатором без оцінок результату діяльності дитини. Третя ситуація - асоціативний експеримент з позитивним підкріпленням, в якому експериментатор за кожні 5 правильних відповідей нагороджував дитини цукеркою. Остання, четверта серія, відбувалася з негативним підкріпленням, при якому за кожну допущену помилку у дитини забирали цукерки. Крім цього, у всіх дітей був проведений дитячий варіант тесту "Стандартні прогресивні матриці" Дж. Равена.

За результатами тесту було визначено медіанне значення в групі, і всі діти потім були віднесені або до підгрупи з високим інтелектом (значення коефіцієнта інтелекту вище медіани), або до підгрупи дітей з відносно низьким інтелектом (значення коефіцієнта інтелекту нижче медіани). Таким чином, позначення "низький" і "високий" були відносними і застосовні в рамках даного плану дослідження.

Статистичний аналіз був проведений за допомогою пакета програми SPSS. Діти двох груп по-різному виконували асоціативний тест в різних серіях. Виявилося, що діти з більш високими значеннями інтелекту мали кращі результати асоціативного тесту в нейтральній серії (тобто при виконанні на основі внутрішньої мотивації), і ефективність їх роботи знижувалася в серії з позитивним підкріпленням (зовнішня позитивна мотивація), тоді як при негативному підкріпленні вони працюють так само, як в нейтральній серії. У дітей з групи з більш низьким інтелектом мінімальні результати відзначалися в нейтральній серії (внутрішня мотивація) і максимальні результати спостерігалися в серії з негативним підкріпленням, але вони значимо відрізнялися (були нижче) в порівнянні з дітьми з групи з більш високим інтелектом.

Наші дані дозволяють зробити висновок про те, що у дошкільнят з більш високими показниками інтелекту виявлена більш висока активація симпатичної ланки вегетативної нервової системи (показник LF значимо вище) при виконанні будь-яких тестових завдань. Причому, згідно з нашими даними, діти з більш високим інтелектом найкраще виконують безглузду для них роботу з дорослим на основі внутрішньої мотивації, тоді як зовнішня мотивація не покращує результати діяльності. Діти з більш низьким інтелектом, навпаки, покращують результативність тільки при включенні зовнішньої мотивації. Можливо, саме наявність внутрішньої мотивації до діяльності веде до більш високих значень інтелекту у дітей першої підгрупи. Постає питання: чому діти з більш високим інтелектом не реагують на покарання і заохочення? На це питання не можна відповісти в рамках даного дослідження.

Миколаєва Є.І., Каменський Б.В.