Інтелектуальний розвиток дітей з зпр і "педагогічною занедбаністю"

Інтелект кожної окремої людини це індивідуальна система його розумових здібностей, які виражаються в інтелектуальній діяльності і проявляються в способах отримання, обробки та відтворення інформації. Таким чином, інтелект це не тільки здібності до пізнання, але і досягнутий рівень адекватного пристосування, тобто фактичний рівень розумового розвитку в цілому. Відомо, що інтелект людини генетично детермінований, однак його рівень багато в чому визначається специфікою соціалізації дитини, в тому числі цілеспрямованої (педагогічний вплив), стихійної (спілкування з однолітками) і сімейних відносин (взаємини в системі батько дитина).

Таким чином, в разі відсутності педагогічного впливу або його неефективності у дитини в першу чергу порушується розвиток пізнавальної (інтелектуальної сфери). Дитина з педагогічною занедбаністю не засвоює необхідні вміння, знання та навички в тій мірі або в ті терміни, ніж його нормативно розвиваються однолітки, а у дітей з ЗПР відбувається механічне заучування матеріалу без осмислення і перенесення. Правильно побудований педагогічний процес буде сприяти інтелектуальному розвитку дітей, враховуючи їх специфіку.

Метою даної роботи було вивчення особливостей пізнавального розвитку дітей дошкільного віку з ЗПР і з педагогічною занедбаністю, і дослідження можливих підходів до інтелектуального розвитку цих дітей. Відповідно до поставленої мети проводилось комплексне дослідження дітей 6 7 років, які відвідують центр реабілітації дитини (групи для дітей з ЗПР), 80% дітей, що складають вибірку, діти з не повний і соціально неблагополучних сімей, де один або обоє батьків страждають алкогольною залежністю. Було виділено дві групи дітей: перша діти з ЗПР органічного генезу і друга діти з педагогічною занедбаністю анамнестичні дані свідчать про відсутність в перинатальний і постнатальний періоди органічних уражень центральної нервової системи.

Вивчення інтелектуальної сфери проводилося за допомогою тесту Д.Равена, простого асоціативного експерименту і з мотиваційним (позитивним і негативним підкріпленням), комп`ютерної рефлексометрії вивчалася здатність дітей витягати з стімульних ланцюгів з фрактальним тимчасовим розподілом стимулів інформацію, яка відбивалася у величині індексу Херста, що є одним з розрахункових коефіцієнтів, що визначають динамічний компонент організованості в часі сенсомоторних реакцій. Враховувалося число помилок в серії "стимул - гальмо".

Результати дослідження: рівень розвитку невербальної форми інтелекту у дітей другої групи (педагогічна занедбаність) знаходиться в межах вікової норми і складає 50%, у дітей першої групи (ЗПР) значно нижче (36%). Рівень розвитку вербальної форми інтелекту в обох групах знижений до 65%.

Оцінка впливу мотиваційного підкріплення на вербальну продуктивність і на кількість допущених помилок дозволила встановити, що діти з педагогічною занедбаністю найбільш ефективно працюють на базі позитивного зовнішнього підкріплення і в нейтральній серії, тоді як діти із затримкою психічного розвитку найбільш ефективно працюють на базі негативного зовнішнього підкріплення, як і нормативно розвиваються однолітки.

Показник індексу Херста у дітей з педагогічною занедбаністю в нейтральній серії і в серії з позитивним підкріпленням (Н = 0,48 і 0,53), а у дітей з ЗПР (0,51 і 0,48 відповідно), а в негативній серії у дітей з педагогічною занедбаністю він знижується (Н = 0,40), у дітей з ЗПР збільшується (Н = 0,56). Можливо, що величина індексу Херста пов`язана зі ступенем адекватності інтелектуальної стратегії. Таким чином, ефективність інтелектуальної діяльності у дітей з педагогічною занедбаністю вище в умовах позитивного зовнішнього підкріплення і в умовах нейтрального виконання завдань, у дітей з ЗПР в умовах нейтрального і негативного підкріплення. Отримані результати свідчать про принципові особливості в мотиваційній стратегії дітей з ЗПР і педагогічної занедбаності, що слід враховувати в організації розвиваючої роботи з дітьми даних груп.

Никифорова С.Н.