Особливості спілкування дітей з зпр з неблагополучних сімей

Затримка психічного розвитку (ЗПР) як варіант аномального розвитку обумовлена слабко недостатністю ЦНС, уповільненим темпом дозрівання пізно формуються мозкових структур або недостатністю виховання, педагогічною занедбаністю, соціально-емоційної недостатністю. Уповільнений темп розвитку спостерігається у ослаблених, часто хворіючих дітей. У сьогоднішній дійсності серед учнів класів вирівнювання все більше виявляється дітей з ЗПР психогенного походження. Як правило, це діти з неблагополучних сімей. Те, в якій атмосфері росте дитина, безсумнівно, накладає певний відбиток на його розвиток, а також на взаємини і характер спілкування.

Наше дослідження ми присвятили вивченню особливостей спілкування дітей з ЗПР молодшого шкільного віку і впливу типового стану сім`ї на їх здатність до спілкування.

В експериментальному дослідженні брали участь 20 дітей десятирічного віку - учнів в класах вирівнювання загальноосвітніх шкіл, з них 10 - з цілком благополучних сімей. Це діти з ЗПР соматогенного, конституційного та церебрально-органічна-кого генезу. І 10 учнів - з неблагополучних сімей. Виявилося, що це все діти з ЗПР психогенного походження. Для того щоб виділити дану групу дітей, ми використовували проективну методику "Кінетичний малюнок сім`ї", вивчення шкільної документації, а також протоколи бесід з вчителями, дітьми та деякими батьками. Таким чином, умовно ми виділили дві групи учнів, з якими в подальшому було проведено психодіагностичне обстеження.

Нами був застосований діагностичний комплекс, що включає проектні методики: малюнок "Неіснуюча тварина" і складені спеціально для нашого дослідження незавершені пропозиції. Також використовували адаптовані до дітей з ЗПР тест оцінки комунікативних умінь (рішення ситуативних задач) і КОС (змінні, що визначають комунікативні здібності). Велося спостереження, яке фіксує особливості взаємодії дітей з оточуючими і їх комунікативні вміння.

Результати дослідження дозволяють зробити наступні висновки:

1. Затримка психічного розвитку істотно знижує розвиток комунікативних здібностей. Існують відмінності в спілкуванні дітей з ЗПР з благополучних і неблагополучних сімей (умовно будемо називати перша і друга група). Серед дітей з першої групи виявилося 40% із середнім рівнем вираженості комунікативних здібностей, тобто мають невелику кількість друзів і знайомих, зазнають труднощів у встановленні контакту з незнайомими людьми і частіше ідентифікують себе з великою групою однолітків. Рівень нижче середнього показали лише 20% дітей з першої групи, а з другої групи - 50%. Вони відчувають значні труднощі в спілкуванні. Виявляють низький ступінь активності в пошуку знайомих і друзів, вважають за краще частіше залишатися на самоті. 40% учнів з першої групи і 50% з другої показали низький рівень, що передбачає низький ступінь контактності і низьку потребу в спілкуванні.

2. Діти з ЗПР з благополучних сімей в спілкуванні не менш агресивні, ніж діти з неблагополучних сімей. Однак у перших агресія в основному пов`язана з авторитарністю та егоїзмом. Виявляється тенденція домінування і впевненості в собі: бажання мати успіх, розпоряджатися, вони егоцентричні. Такі діти керуються мотивацією боротьби, завоювання. А у дітей з неблагополучних сімей агресія проявляється в більшій мірі по відношенню до дорослих і пов`язана з тривожністю, скутістю, підозрілістю і страхом бути не таким, яким дитини хочуть бачити, невідповідність очікуванням батьків. Інша модель спілкування у дітей з тенденціями залежності і конформізму. Ці діти не самостійні, інфантильні, дуже схильні до навіювань, шукають допомоги і схвалення з боку оточуючих.

3. Аналіз малюнків показав, що діти з неблагополучних сімей бажають вступати в контакт тільки з такими ж, як вони (страх бути не прийнятими іншим оточенням, незрозумілими). Вони більш потайливі, але захищаються від світу більш необразливо. У них підвищена возбуди мість, погана контрольованість афективних проявів. Цікаво, що діти з ЗПР з благополучних сімей більш вороже налаштовані на оточуючих, більш жорстко захищають свій внутрішній світ. Вони слабкі фізично і відчувають свою неповноцінність, що рідко зустрічається в другій групі дітей. У другому випадку більшість дітей схильні до самоукрашенію, самовиправдання і демонстрації. Проте, вони більш конформних в судженнях і установках. Однак результати показують, що всі діти з ЗПР схильні до бездіяльності, сором`язливості і інтроверсії, незалежно від сімейного стану.

Проведене дослідження дає можливість для проведення психологічної роботи з дітьми з ЗПР молодшого шкільного віку, з метою формування і розвитку комунікативних здібностей. Для більш ефективної роботи та досягнення хороших результатів рекомендується проводити спеціально організовані заняття, не змішуючи в одну групу дітей з ЗПР різного генезу. Особливо актуально проводити роботу з дітьми з неблагополучних сімей.

Чубінец Є.В.