Проблеми виховання розумово відсталої дитини

Народження розумово відсталого дитини є трагедією для родини. З появою на світ такої дитини батьки переживають глибоку депресію, звинувачують себе в те, що трапилося. Часто в результаті народження дитини з розумовою відсталістю сім`я розпадається. Навіть якщо цього не відбулося, сім`ю чекають важкі випробування. Емоційно зацькований дитина покинутий, наданий самому собі. Нерідко зустрічається і протилежна ситуація. Хворої дитини в сім`ї люблять більше здорового. У сім`ях, які мають дитину з відхиленнями у розвитку, часто зустрічається тип виховання, званий гіперопікою.

І емоційне відкидання, і гіперопіка зазвичай призводять до труднощів соціалізації і, отже, до підвищення рівня агресивності дитини. Таке "виховання" вимагає серйозної психокорекційної роботи. Втім, це відноситься не тільки до тих, хто виховує дитину з відхиленнями у фізичному або в інтелектуальному розвитку. До аналогічних результатів призводить стиль виховання, для якого характерні різка зміна методів впливу на дитину, суперечливість вимог і заборон. Нерозбірливе змішання заохочень і покарань, одночасно і ласкаве, і агресивне поводження можуть викликати у дитини сумніви в тому, чи люблять його батьки.

Ні для кого не секрет, що нелюбимі діти, які мають ранній негативний досвід, виростають більш агресивними і дезадаптованими, ніж їх однолітки, яких батьки в дитинстві оточували любов`ю і турботою. Можна повторити слова Фрейда про те, що недостатність соціальних контактів і, особливо, втрата любові є важливими факторами, що сприяють агресії.

Яскравим прикладом, що підтверджує цю ідею, є зростаюче число правопорушень, скоєних дітьми та підлітками з неблагополучних сімей. Проблеми дітей з асоціальних сімей поглиблюються в тому випадку, якщо ці діти є розумово відсталими, тобто найуразливішими з категорій дітей з відхиленнями у розвитку. Останнім часом спостерігається значне збільшення кількості дітей з інтелектуальною недостатністю, обумовлене сукупністю біологічних і соціальних факторів.

При розумової відсталості, в основі якої лежить органічне ураження головного мозку, можуть переважати біологічні чинники над соціальними. Розумово відсталі діти також значною мірою схильні до впливу несприятливих соціальних факторів, до яких можна віднести неправильне виховання дитини в сім`ї та школі, спілкування з асоціальними однолітками, несприятливий соціальне оточення, зокрема, кримінальне середовище, куди розумово відсталі діти з неблагополучних сімей потрапляють особливо часто в силу своїх психологічних особливостей.

Актуальною є потреба в ретельному психологічному вивченні агресивної поведінки розумово відсталих дітей і в розробці комплексної психолого-медико-педагогічної програми корекції агресивної поведінки. Успіх психокорекційної роботи залежить від об`єднаних зусиль сім`ї, психолога, лікаря і педагога.

Нікольська Н.Л.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!