Проблеми сімей, що мають дітей з зпр

Різнобічне вивчення затримки психічного розвитку (ЗПР) як специфічної аномалії дитячого розвитку дозволило отримати цінні наукові дані про специфіку їх особистісної та пізнавальної сфери.

До вступу до школи батьки можуть помітити, що їхня дитина відрізняються від своїх однолітків: непосидючий, неуважний, менш допитливий, ніж однолітки. Але в більшості випадків батьки не помічають такої поведінки своїх дітей в дошкільному віці і не роблять ніяких активних кроків для виправлення, корекції ситуації, що склалася. Але, прийшовши в школу, така дитина зустрічається з непосильними для нього вимогами. Йому часто не вдається "вписатися" в шкільне життя і новий дитячий колектив. Поступово такі діти потрапляють в категорію невстигаючих. У цей період починаються серйозні проблеми не тільки у дитини, а й у всієї родини.

Вивчення сімей, що мають дітей з ЗПР, дозволяє виділити різні їх типи, різне ставлення до особливостей дитини.

В одних сім`ях дитини опікують, збирають йому в школу портфель, контролюють кожне його дію при виконанні домашніх завдань. Така гіперопіка дітям дуже шкідлива. Саме в простих видах діяльності розвиваються важливі якості: впевненість в собі, почуття відповідальності, самостійність.

Не менш шкідливою для становлення особистості дитини з ЗПР виявляється і протилежна крайність, при якій можливості дітей явно завищуються, без урахування їх специфіки. Перевантаження, особливо інтелектуальна, тягне за собою не тільки зниження працездатності, але і може проявитися як агресія, зриви в поведінці, різкі перепади настрою. Завищені вимоги батьків призводять до кого, що, беручись за непосильний для себе справу, дитина не може його виконати, починає нервувати, втрачає віру в свої сили. Для того, щоб зберегти працездатність такої дитини, не завдати навчальним навантаженням додаткового шкоди його здоров`ю, потрібно дуже уважно поставитися до організації його праці і відпочинку.

Інший варіант відносин батьків до дітей - байдуже і попустітельское. Часто він зустрічається в соціально неблагополучних сім`ях. Спочатку вони просто не помічають, як розвивається їхня дитина, а після, коли проблеми стануть очевидними, починають або лаяти, або "махнуть рукою".

Особливо важливими для формування особистості школяра є успіхи перших років навчання. У цей період закладаються не тільки базові знання, а й уміння вчитися, взаємини з педагогами, ставлення до себе як до учня. Діти з ЗПР потребують допомоги батьків в цей період більше своїх однолітків. Однак ця допомога повинна бути грамотною, заснованої на знаннях про специфіку дитини, побудованої на особистісно-орієнтованому спілкуванні.

Затримка психічного розвитку не хвороба, а індивідуальний варіант психічного розвитку. В основі розвитку психіки таких дітей лежить та чи інша неспроможність структурно-функціональних мозкових систем, придбана в результаті не грубих пошкодження мозку. Тому обстеження лікарем-психоневрологом дитини з затримкою психічного розвитку бажано: він може виявити ознаки органічного пошкодження мозку і медикаментозно впливати на нього, може за допомогою ліків скоординувати зайву загальмованість або збудливість дитини, нормалізувати сон, активізувати роботу клітин головного мозку.

В даний час для дітей з ЗПР розроблені освітні програми, створені спеціальні класи по системі корекційно розвивального навчання в стінах загальноосвітніх шкіл. Батькам необхідно прислухатися до рекомендацій фахівців під час вступу їхньої дитини в школу і проведенні психолого-педагогічної діагностики готовності до навчання.

У дошкільний період батькам необхідно активно займатися з дитиною, розвивати навички розумової праці, використовувати розроблені в великій кількості дидактичні матеріали, розвиваючі ігри та вправи. Чим раніше розпочато роботу з дитиною з ЗПР, чим вище ймовірність компенсації недоліків його розвитку, тим вище гарантія, що проблем, пов`язаних зі вступом до школи такої дитини, стане набагато менше.

Троїцька І.Ю.