Взаємодія дітей другого року життя в будинках дитини

Взаємодія дітей це складний багатогранний процес, що включає в себе різні види спілкування і який надає величезний вплив на розвиток дитини. У вітчизняній літературі опубліковані результати досліджень взаємодії дітей в дитячому віці (Царегородцева, 1983) і починаючи з півтора років (Галигузова, 1996).

Результати досліджень Царегородцева Л.М. показують, що на першому році життя між дітьми існують різноманітні контакти. Найбільшу питому вагу мають емоційні контакти, помітне місце займають контакти пізнавального характеру, в кінці року виникають ділові контакти дітей в формі спільних дій предметно-практичного та ігрового характеру. Потреба в спілкуванні з однолітком у дітей першого року життя ще не оформилася.

Результати досліджень Галігузова Л.Н. показують, що після півтора років у дітей з`являється прагнення зацікавити однолітка собою, чутливість до відношення ровесника. В ході спілкування один з одним у дітей налагоджуються і удосконалюються спільні практичні та ігрові дії, формуються уявлення про іншу людину.

В останні роки спостерігається велика відкритість суспільства до дітей з різних груп ризику. У Санкт-Петербурзі в системі дошкільної освіти організовуються групи "Особлива дитина" та "Групи інтеграції". Схожа тенденція спостерігається в будинках дитини, де, на відміну від традиційного поділу дітей за віком і рівнем розвитку, організовуються групи інтеграції для типово розвиваються дітей і дітей з відставанням у розвитку. Однак процес взаємодії різних за віком дітей і взаємодія дітей з різних груп ризику у вітчизняній психології практично не вивчався. Рідкісним винятком є роботи фахівців Центру інтегративної виховання, вивчали вплив спілкування з дітьми з груп ризику на психологічні характеристики здорових дітей дошкільного віку.

Ми припускаємо, що в групах інтеграції характер соціально-психологічної взаємодії між дітьми буде відрізнятися як за кількісними, так і якісними характеристиками.

Метод збору інформації - відеозйомка дітей з подальшим аналізом відеоматеріалу за методикою М. Гуральник "Тестування взаємин однолітків" (M.Guralnick, 1992), зміненої відповідно до цілей цієї роботи Р.Ж. Мухамедрахімовим і Н.Б. Персіановой.

Ми спостерігали взаємодія 13 дітей у віці від 12 до 21 місяці, які проживають в будинках дитини Санкт-Петербурга. З групи інтеграції - 6 дітей (4 дівчинки і 2 хлопчика), з традиційно організованої групи - 7 дітей (5 хлопчиків і 2 дівчинки).

Обробка матеріалу по взаємодії дітей з традиційною і інтегративної груп здійснювалася за допомогою непараметричного критерію Манна-Уїтні. Дані свідчать, що у дітей з групи інтеграції спостерігається велика залученість в ігрову діяльність (среднегрупповое значення для традиційної групи Мтрад. = 17,8- среднегрупповое значення для інтегративної групи Мінт. = 19,3- рlt; 0,02). Діти інтегративної групи частіше взаємодіють один з одним, вважаючи за краще, використовувати позитивні стратегії входження в групу, у них розвинене поняття власності (Мтрад. = 1,2 Мінт. = 2,6 рlt; 0,02), діти усвідомлюють, що потрібно ділитися і дотримуватися черговість в грі (Мтрад. = 1 Мінт. = 2,1- рlt; 0,01). Деякі діти в групі інтеграції виявляють розуміння того, що інші можуть мати різні здібності та вміння і що до них треба підлаштовуватися і знижувати свої вимоги (Мтрад. = 4,2 Мінт. = 7- рlt; 0,01). Діти в групах інтеграції частіше приймають своїх однолітків в гру самі, без допомоги дорослого (Мтрад. = 1 Мінт. = 2 рlt; 0,01).

Виходячи з аналізу отриманих результатів можна сказати, що в цілому діти з груп інтеграції більш успішні в грі і спілкуванні, ніж їх однолітки з традиційно організованих груп.

Персіанова Наталія Бадрітдіновна

Іванова Любов Анатоліївна

Увага, тільки СЬОГОДНІ!