Психологічні особливості персоналу будинку дитини

У всі віки суспільство піклувалося про своє майбутнє - про дітей, створюючи для них різного роду установи і заходи, але головним чинником при цьому завжди залишалася турбота батьків про свою дитину. Однак бувають ситуації, коли батьки не хочуть або не можуть доглядати за своїми дітьми, і такі діти в Росії потрапляють в будинки дитини. Будинки дитини - дуже специфічні установи, де живуть діти у віці від народження до чотирьох років з груп соціального, біологічного та медичного ризику. Це діти, від яких тимчасово або назавжди по абсолютно різних причин відмовилися батьки, іноді їх привозить міліція. У будинках дитини за ними доглядає медичний і педагогічний персонал, в чиї обов`язки входить забезпечення медичного догляду і навчання дитини.

За останні десять років багато проводилося досліджень психологічних особливостей дітей, що живуть в будинках дитини та дитячих будинках. Всі ці дослідження відзначали, що такі діти відрізняються в емоційній і комунікативній сферах від дітей, що живуть в сім`ях. Проводилися і дослідження, які показали залежність станів дитини від доглядає за ним дорослого. Наприклад, у депресивних матерів діти розвивалися по депресивному типу. Однак зовсім небагато робіт присвячено аналізу особливостей дорослих, які працюють в таких установах.

Метою нашої роботи було дослідження психологічних особливостей персоналу будинку дитини. Це має велике значення, так як, з одного боку, їх власний стан впливає на стан і особливості формування емоційної сфери дітей, з якими вони працюють. З іншого боку, особливості дітей, з якими співробітниці працюють, накладають відбиток і на формування стану у співробітниць, що в кінцевому підсумку знову ж позначається на стані дітей.

У нашому дослідженні ми вивчали психологічні характеристики співробітниць одного з будинків дитини Санкт-Петербурга. При цьому ми розділили всіх співробітниць на три групи в залежності від умов роботи. У дослідженні використовувалися методики, спрямовані на виявлення рівня тривожності піддослідних (Спилбергер), депресії (Зунг), проводився аналіз дитячих відносин за допомогою семантичного диференціала Осгуда, вивчалися цінності співробітниць, а також особливості соціального статусу (наприклад, наявність / відсутність чоловіка, стаж, рівень освіти).

В результаті було виявлено, що співробітниці, які безпосередньо працюють з дітьми в групах (медсестри і вихователі), особливо ті, які працюють з дітьми з серйозними порушеннями в розвитку (органічна патологія розвитку, родові і ранні дитячі травми, тощо), значимо відрізняються від тих, хто лише час від часу відвідують групу, де живуть діти (лікарі, дефектологи, соціальний працівник) за показниками депресії і тривожності. У останніх ці показники нижче. Також було виявлено, що персонал груп з цінностей частіше обирає здоров`я, їм властивий нижчий рівень освіти. Співробітницям, які не працюють безпосередньо з дітьми, властивий більш високий рівень освіти і вони більше орієнтовані на самореалізацію.

Таким чином, підвищений рівень депресивності і тривожності тих жінок, які постійно перебувають з дітьми, може впливати і на формування депресивності і тривожності у дітей, що може сприяти зниженню у дітей бажання рости, розвиватися і існувати в світі, їх і без того знижені або уповільнені (з відстрочкою) здатності відповідати на сигнали дорослого можуть посилити депресивний стан дорослого. А такий фактор дуже важливо враховувати в роботі як з дітьми, які живуть в будинках дитини, так і з персоналом даної установи. При створенні психологічної служби та програми раннього втручання в будинках дитини необхідно враховувати таке взаємний вплив і створювати програми, спрямовані на взаємини в парі дитина - дорослий.

Анікіна В.О.