Співвідношення креативності з інтелектом і особистісними особливостями

Незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених співвідношенню креативності та інтелекту, креативності та особистісних властивостей, цю проблему не можна вважати вирішеною. Різними авторами отримані суперечливі результати, також є дані про специфіку їх співвідношення в зв`язку з певними особливостями вибірки. Це дозволяє припустити, що взаємовідношення креативності з інтелектом і особистісними характеристиками специфічно в залежності від рівня здібностей до навчання, обумовлене цими особливостями і в свою чергу характеризує його. У нашому дослідженні загальна вибірка учнів 10-11-х класів загальноосвітніх шкіл (N = 229) за допомогою кластерного аналізу була розділена на групи з різним ступенем здібностей до навчання (за їх прояву в успішності навчання), які для подальшого аналізу були вирівняні за чисельністю (по 67 в кожній групі).

В результаті множинного кореляційного аналізу було виявлено, що креативність утворює різні симптомокомплекси з інтелектом і властивостями особистості і індивідуальності в залежності від рівня прояву здібностей до навчання.

Так, в групі більш здатних креативність не пов`язана з інтеллектом- в групі менш здібних спостерігається зв`язок цих феноменів через розуміння значення слова (С2 тесту Амтхауера) і рухливість і переключення мислення (С3). Найбільшою мірою зв`язку між інтелектом і креативністю представлені в групі середнього рівня: креативність пов`язана із загальним балом інтелекту, загальної поінформованістю (С1), здатністю до узагальнення (С4) і практичним математичним мисленням (С 5). Тільки в групі більш здатних креативність пов`язана з пізнавальною активністю, а в двох інших значущих зв`язків з пізнавальною активністю не утворює. Слід зазначити, що у менш здібних і в середній групі креативність і інтелект значимо нижче, ніж в групі більш здатних (t-критерій).

Отримані нами дані про співвідношення креативності та інтелекту певною мірою співвідносяться з теорією порога або розгалуження, однак, видається, що коефіцієнти кореляції так високі (від 0,25 до 0,38), щоб об`єднати інтелект і креативність в єдиний фактор навіть в групі середнього рівня. При цьому результати використання t-критерію Стьюдента дозволяють стверджувати, що висока креативність проявляється при високому рівні інтелекту.

Спільними для груп більше і менш здібних до навчання є зв`язку креативності з комунікативної пластичністю, комунікативної активністю (ОФДСІ), безпечністю, імпульсивністю, енергійністю (фактор F) і, з протилежним знаком, з Самопривязанность (МІС). У групі найталановитіших креативність пов`язана з автономністю, свідомістю процесу і результату життя (СЖО), пізнавальною активністю (ЕОУ), конфліктністю і невпевненістю в собі (Е), недооцінкою свого Я (самооценен по МІС), незадоволеністю собою (Самопривязанность по МІС) . З огляду на високий рівень креативності цієї групи, цей симптомокомплекс можна співвіднести з описами креативної особистості та особливостями творчо обдарованих за даними літератури. Показово, що креативність на психодинамическими рівні позитивно пов`язана з нейротизмом (що відповідає поширеним в літературі даними) і негативно з тривожністю особистісного плану (ЕОУ).

У групі менш здібних унікальними є зв`язку креативності з індивідуалізмом - прийняттям громадських норм (Y-), загальною активністю і загальної адаптивностью.

Таким чином, креативність не пов`язана однозначно з якимось набором особистісних рис, взаємодіючи з особистістю й індивідуальністю в залежності від рівня здібностей до навчання. При цьому, утворюючи найбільшу кількість зв`язків з інтегральної індивідуальністю більш здатних до навчання, креативність, по В.С. Мерлину, має найбільший вплив на інтегральну індивідуальність і створює потенціал для її розвитку в групі більш здатних, що відповідає і її більшої кількісної вираженості в цій групі.