Дослідження співвідношення вербальних і невербальних компонентів інтелекту слабочуючих дітей молодшого шкільного та підліткового віку

Перераховані чотири особливості психічного розвитку впливають на співвідношення невербальних і вербальних компонентів інтелекту ДНС. При цьому слід враховувати неоднорідність груп ДНС. Серед них є діти з повною втратою слуху (глухі) і з парціальними порушеннями (слабочуючі). Серед глухих дітей можна виділити тих, чиїм першим видом мовлення є жестова, і тих, які спочатку навчаються словесної мови. Слабочуючі діти можуть перебувати на різних рівнях мовного розвитку: у одних мова складається з окремих спотворених слів, у інших має місце розгорнута і складна по структурі словесна мова з окремими недоліками. Тому зазначені особливості розвитку мислення й мови проявляються у різних підгруп дітей по-різному.

У проведеному під нашим керівництвом дослідженні Ю.Є. Щурова (2007) вивчалося співвідношення вербальних і невербальних компонентів інтелекту дітей зі зниженим слухом (С-група) молодшого шкільного та підліткового віку в порівнянні з нормально чують однолітками (група норми). Використовувався тест Д. Векслера для дітей (WISC) в адаптації Ю.І. Філімоненко і В.І. Тимофєєва. При аналізі результатів найбільшу увагу приділялося величиною IQ дитини, а профілем субтестових оцінок і порівнянні результатів за вербальними і невербальними методиками. Особливістю даної тестової шкали є те, що в декількох субтестах (наприклад, «Подібність», «Послідовні картинки», «Шифровка») необхідно зробити взаємопов`язані дії, кожне з яких направляється проміжними цілями. Постановка цілей регулюється об`єктивним змістом матеріалу в його співвідношенні зі знаннями і досвідом дитини. У становленні цілеспрямованих актів велику роль відіграють мовні засоби. Позначаючи майбутній результат дії в словесній інструкції, дорослий спонукає дитину виконувати ту чи іншу дію. Тому аналіз виконання ДНС цих субтестів дав можливість отримати інформацію про особливості постановки і досягнення проміжних цілей, про ступінь розвитку функцій мовлення, що забезпечують планування і регуляцію ходу рішення розумових завдань. Наведемо основні результати дослідження.

2. Слабочуючі молодші школярі по тесту Д. Векслера не досягають середнього рівня інтелектуального розвитку нормально чуючих однолітків по загальному інтелектуальному показнику (ГІП): в С-групі ГІП = 89.29 бала, в групі норми 102.64 бала і вербальному інтелектуальному показнику (ВІП): в З-групі ВІП = 81.72 бала, в групі норми 103.14 бала. За невербальному інтелектуальному показнику (НІП) групові відмінності значно менше: С-група - 100.4, група норми - 102.06 бала. Відмінності між групами за всіма показниками і окремим субтестам достовірні (plt; 0.01).

Найбільші відмінності між ДНС і групою норми спостерігалися в тих субтестах (вербальних і невербальних), де було потрібно формулювати проміжні цілі і утримувати їх. Так, при виконанні субтеста «Послідовні картинки» ДНС гірше організовували частини сюжету в єдине смислове ціле. При роботі з «шифровки» і «Лабіринтами» вони відчували більше складнощів, ніж група норми, оскільки необхідно було вирішувати завдання послідовно, утримувати свої дії в рамках обмежень, заданих словесної інструкцією. Для цього потрібні навички словесного формулювання стратегії своїх дій, передбачення їх наслідків, високий рівень розвитку регулюючої функції мови.

3. Підлітки з збереженим слухом перевершують слабочуючих однолітків за всіма показниками інтелектуального розвитку: в групі норми 0ІП = 104.3, ВІП = 106.7, НІП = 102.27 бали в С-групі ГІП = 85.38, ВІП = 73.65, НІП = 101.43 бала. Відмінності між групами достовірні на рівні від plt; 0.05 до p lt; 0.001.

4. Для дітей з вадами слуху як молодшого шкільного, так і підліткового віку характерні виражені диспропорції у виконанні завдань на наочному і словесному матеріалі, порушення рівноваги між вербальними і невербальними компонентами інтелекту. У нормально чують під час переходу до підліткового віку відбувається розвиток вербальних складових інтелектуальної сфери та зниження темпів розвитку невербальних, що сформувалися на попередньому етапі. Для дітей зі зниженим слухом, навпаки, характерно збереження відносно низьких темпів розвитку вербальних структур інтелекту і більш високі темпи розвитку невербальних структур, що призводить до збільшення диспропорцій в розвитку наочних і понятійних форм 176 мислення. Це пов`язано з тим, що хоча розвиток словесної мови і є однією з основних задач навчання в школах для ДНС, вона розвивається в процесі навчання недостатньо для того, щоб стати засобом регуляції розумової діяльності.

5. При аналізі показників інтелектуального розвитку слабочуючих школярів з різним ступенем порушення було виявлено, що зі збільшенням ступеня втрати слуху значення ВІП, НІП і ГІП достовірно зменшуються, збільшуються диспропорції у виконанні завдань на вербальному і невербальному матеріалі. Так, у молодших школярів з більшою втратою слуху ВІП = 76, НІП = 100.13 бала в середньому по групі, у дітей з меншою втратою слуху ВІП = 91, НІП = 104 бали.

6. Слабочуючі молодші школярі, котрі виховуються в родині, істотно випереджають своїх однолітків з інтернату за рівнем загальної обізнаності. У підлітковому віці при сформованих підходах до навчання дитини в інтернаті виявлені тенденції та особливості розвитку стають більш вираженими, що в подальшому може негативно позначитися на загальному пізнавальному розвитку.

7. Слабочуючі діти, котрі виховуються в родині, випереджають однолітків, які виховуються в інтернаті, за рівнем розвитку словесної мови і всіх її функцій, особливо регулюючої. Це пов`язано з тим, що тривале перебування дитини в закладі інтернатного типу негативно впливає на його інтелектуальне і мовленнєвий розвиток.

Кореляційний аналіз показав, що інтелект нормально чує молодшого школяра є диффузную і слаборозчленовані систему, де вербальні і невербальні підструктури ще не відокремилися один від одного, а інтелект нормально чує підлітка - досить диференційовану, але цілісну систему, в якій в результаті процесів інтеграції одні й ті ж когнітивні структури відповідають за рішення схожих завдань. У слабочуючих молодших школярів виявлено наявність кореляційних зв`язків між результатами виконання вербальних і невербальних субтестів. Це означає, що одні й ті ж структури відповідають за рішення як вербальних, так і невербальних завдань.

У нормально чуючих школярів показник успішності пов`язаний переважно з результатами по вербальним субтестам, у слабочуючих - як з вербальними, так і з невербальними. Більшість дітей зі зниженим слухом молодшого шкільного віку перебувають на стадії наочно-образного мислення, і навіть в підлітковому віці у багатьох з них наочно-образне мислення продовжує залишатися переважаючим. В цьому проявляється диспропорція їх розумового розвитку, пов`язана з недостатньою знаковою підтримкою розвитку інтелекту. В процесі навчання ДНС для вирішення навчальних завдань активно задіюються невербальні компоненти інтелекту з метою компенсації мовного недорозвинення.

У слабочуючих школярів від молодшого до підліткового віку триває процес диференціації когнітивних підструктур і, отже, відставання в їх розвитку в порівнянні з нормально чують дітьми приблизно на три роки. Для школярів з більшим ступенем порушення слуху, вихованців інтернату характерно більш повільний розвиток когнітивних структур, ніж для школярів з меншим ступенем приглухуватості, дітей, які виховуються в родині.

В учнів молодшого шкільного віку з збереженим і порушеним слухом виявлена залежність успішності шкільного навчання в першу чергу від рівня розвитку вербального інтелекту і читача функції мови. До підліткового періоду збільшується кореляція успішності з регулюючою функцією мови, реалізація якої пов`язана в тому числі і з можливістю ефективно ставити і досягати проміжні цілі. У групі слабочуючих молодших школярів зв`язок показника успішності з регулюючою функцією мови простежується тільки в підгрупі дітей, які виховуються вдома. Це свідчить про те, що у ДНС, які виховуються в родині, мова раніше стає інструментом регуляції їх розумової діяльності.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!