Особливості розвитку мислення і мовлення у днс

Розвиток мислення і мовлення у ДНС характеризується рядом особливостей. Перша полягає в майже одночасному і паралельному засвоєнні різних видів мовлення - і словесної (усній, письмовій, дактильной), і жестової. Це призводить до характерного для багатьох ДНС (в першу чергу для глухих) словесно-жестовому двомовності, труднощів в оволодінні словниковим складом і граматичною будовою словесної мови.

Друга особливість полягає в наявності специфічного засобу спілкування - жестової мови. Будь-жестова мова - багата і самобутня, складна по лінгвістичної структурі система спілкування, що володіє широким набором лексичних і граматичних засобів вираження смислів і відносин між смислами (Зайцева, 2000). На початкових етапах психічного розвитку глухого дитини жестова мова виникає на основі експресивно-мімічних і предметно-дієвих засобів спілкування: діти вдаються до природних жестів в поєднанні з виразною мімікою, так як відчувають потребу в спілкуванні, прагнуть встановити контакти з близькими людьми і висловити свої бажання . При спілкуванні з батьками, які володіють жестовою мовою як знаковою системою, дитина опановує жестовими позначеннями так само, як чує дитина - словами. При цьому спочатку використовуються вказівні жести, потім жести, що імітують деякі дії, і, нарешті, жести, що дозволяють показати відносини між предметами, уявити події. Наочні уявлення виражаються жестами, які вдосконалюються, все більш точно і узагальнено відображають навколишню дитини дійсність. Процес оволодіння жестовою мовою глухими дітьми в сім`ях глухих відбувається відповідно до закономірностей, виявленими при становленні словесної мови чуючих: збігаються тимчасові параметри появи перших слів і жестів, їх функції, характер помилок.

Жестова мова функціонує як той, хто самовдосконалюється система знакової підтримки спілкування, в ньому в разі потреби створюються нові жести. Це засіб неформальній, невимушеній комунікації, де сенс жестів підтримується загальним контекстом, як в розмовній мові. У такій якості його значення не викликає сумнівів. Складніше йде справа зі знаковою підтримкою розвитку мислення, становлення розумових операцій, які базуються на використанні знаків.

Роль знаків жестової мови в розвитку мислення ДНС вивчена недостатньо. З одного боку, в силу наочності і конкретності вони позитивно впливають на розвиток наочних форм мислення. Наочно-образне мислення виявляється досить ефективним при вирішенні задач, де істотними є властивості, які можна собі уявити. Саме виникнення наочно-образного мислення пов`язане з формуванням символічної функції, оскільки завдяки їй уявлення починають виступати в якості заступників реальних об`єктів. З іншого боку, в силу недостатньої абстрактності і узагальненості жестові позначення не роблять необхідної знаковою підтримки розвитку абстрактно-понятійного мислення, для якого необхідні знаки більш високого ступеня абстрактності.

Розумова діяльність пов`язана з усвідомленням дистанції по відношенню до сприймається дійсності, а також зі створенням і застосуванням моделей цієї дійсності. Своєчасне розвиток словесної мови значно полегшує усвідомлення цієї дистанції, конструювання цих моделей, забезпечує можливість їх застосування в процесі вирішення завдань. Якою мірою забезпечує все це жестова мова, - вчені мають з`ясувати.

У тих випадках, коли спочатку засвоюваним видом мовлення є жестова, у ДНС спочатку відбувається перетин ліній розвитку мислення і жестової мови. Це робить позитивний вплив на розвиток їх мислення, зокрема відбувається перехід на стадію наочно-образного мислення. Як показують результати досліджень, глухі діти молодшого шкільного віку з сімей глухих, які вільно володіють жестовою мовою, випереджають глухих дітей з сімей чують за рівнем розвитку мислення (Хохлова, 2007- Marshark, 1997 Meadow, 2005- Vernon, 1967). Розвинуте наочно-образне мислення є передумовою подальшого переходу до логічних форм мислення, воно дозволяє створювати узагальнені модельні уявлення, на яких будується потім процес формування понять.

Третя особливість інтелектуального розвитку ДНС - більш пізніше в порівнянні з чують дітьми початок оволодіння словесною мовою і відповідно більш пізній перетин ліній розвитку мислення і словесної мови. Для усунення труднощів недостатньо інтенсифікувати використання мови, оскільки не всяке слово або фраза сприятливо діє на розвиток мислення. Існують описові мовні конструкції, автоматизми, словесні висловлювання, які обслуговують комунікативну функцію мови. Мовні засоби повинні використовуватися в реальній пізнавальній діяльності дітей, зв`язуватися з розумовими операціями, з встановленням відносин між предметами і явищами навколишнього світу, відбивати їх значення. Для ДНС ефективно не те навчання словесної мови, яке передбачає тільки правильність вживання мовних засобів, а то, що дозволяє досягти розуміння значень слів і оволодіти ними.

Четверта особливість пов`язана з протіканням процесів цілеутворення, з плануванням і регулюванням розумових дій. Мислення з необхідністю включає в себе процеси целе- і планообразованія, ідеального перетворення способів предметно-чуттєвої діяльності. Названі процеси протікають як під час, так і до практичного застосування різних способів. У ДНС целеобразованіе як процес породження цілей формується і протікає своєрідно. Це відноситься як до випадків перетворення отриманого вимоги в ціль, так і до вибору одного з наявних вимог. Соціальна обумовленість цілей індивідуальної діяльності «... визначається оволодінням мовою спочатку як засобом фіксації досягнутих і передбачати результати практичних дій, а потім дозволяє здійснювати спеціальний клас внутрішніх, розумових, але теж дій» (Тихомиров, 1984, с. 113). Становлення целеобразования у ДНС пов`язано з розвитком мови.

Аналіз послідовності становлення функцій мови в певному віковому періоді в процесі нормального розвитку і зіставлення з відхиленнями в розвитку стає орієнтиром для діагностики і корекції. На початковій стадії психічного розвитку проходять становлення експресивна і комунікативна функції, в подальшому формуються і диференціюються її інтелектуальні функції - номінативна, узагальнююча, регулятивна, яка планує. Реалізація останніх проявляється в тому, що мова виступає одночасно і засобом співвіднесення індивіда з предметної дійсністю через її позначення, і засобом узагальнення, опосередкування вищих психічних функцій людини, задоволення його комунікативної та пізнавальної потреб. У ДНС функції мови формуються по-різному в залежності від виду мовлення - словесної (усній і письмовій) або жестової.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!