Мова і мислення дитини

Мова і мислення дитини
Хоча розвиток мови і мислення починається в дитячому віці, проте протягом першого року життя формування цих двох функцій йде відносно незалежними шляхами, за своїми власними законами.
Мова переважно розвивається як засіб спілкування на базі даної дитині від народження здібності до розуміння емоційного стану іншої людини по його міміці, жестах і пантоміма. Первинного розвитку наочно-дієвого мислення передує становлення маніпулятивних рухів рук, вдосконалення роботи органів почуттів і формування всіх операційних структур, їх координації, про яку писав Ж. Піаже.
Значний внесок у подальший розвиток цієї форми мислення вносить вдосконалення орієнтовно - дослідницької діяльності немовлят.
Успішність засвоєння мови і розуміння її значно зростає, якщо поряд із власне мовним спілкуванням дитина має можливість активно маніпулювати предметами, званими дорослим, самостійно вивчати, досліджувати їх.
Активні дії дітей з предметами виникають між 7 і 10 місяцями життя. Приблизно близько року в діяльності дитини з`являється новий момент: він починає досліджувати предмети не тільки за допомогою рук, але також і інших предметів, що вживаються ним як знаряддя. Наприклад, взявши в руки паличку, дитина може торкатися нею до інших предметів, впливати на них (штовхати, рухати, перевертати тощо).
Поява і розвиток звукової сторони мовлення дитини можна простежити наступним чином. Вже на другому місяці життя у самих дітей розрізняються звуки голосу, що свідчать про особливості їх внутрішніх станів, наприклад звуки задоволення або незадоволення. Починаючи з третього місяця життя з`являються сміх і прояв радості, які до кінця першого півріччя набувають досить стійкий характер.



З семи місяців життя в голосі дитини виділяється інтонація, пов`язана з обігом, проханням. З десяти місяців з`являються голосові ознаки наполегливості. Інтонаційний структурування мови відбувається протягом першого року життя і є домінуючим напрямком в її розвитку. На основі інтонаційного структурування виникає можливість невербального спілкування дорослого і дитини ще до того, як дитина практично починає опановувати людською мовою. Перші вимовлені ним звуки мови несуть у собі значні відбитки емоційної експресії.
Розглянемо тепер, як йде розвиток пізнавальної сфери немовляти, що готують формування інтелекту дитини.
Новонароджені немовлята не включені в практичну діяльність, вони тільки спілкуються з дорослими, а в період неспання, перебуваючи на самоті, вивчають за допомогою органів почуттів своє найближче оточення. За допомогою рук, почасти ніг, вони маніпулюють що знаходяться в межах їх досяжності предметами, тобто виробляють вміння і навички, які згодом виявляються включеними в процес вирішення практичних сенсомоторних завдань.
На думку Дж. Брунера, дитина дитячого віку пізнає навколишній світ головним чином завдяки звичним дій, за допомогою яких він на цей світ практично впливає. Згодом, як правило, вже за межами дитячого віку, світ виявляється представленим дитині ще і в образах, порівняно вільних від дій, а далі і в поняттях.
Аж до кінця першого року життя впізнавання об`єктів дитиною залежить не стільки від характеру самих цих об`єктів, скільки від того, які дії вони викликали.
У цьому віці дитина ще не здатна чітко диференціювати образ предмета і реакцію на нього.
У другому півріччі життя дитини виникає тісний зв`язок між сприйняттям і дією.
Спочатку дія дитини відбувається тільки за допомогою рефлекторних рухів органів почуттів, наприклад приймає форму «спрямованого погляду», що виявляються в рухах очей або орієнтації голови.
Пізніше з`являються схоплювання рукою, загарбання ротом, утримування в руці тощо.
Новоутворена зв`язок між сприйняттям і дією готує розвиток інтелектуальних операцій, першими елементарними проявами яких виступають сенсомоторні дії дитини, спрямовані на пошук предметів і подолання різних перешкод, що виникають на шляху його просування.