Вітчизняні та зарубіжні автори про сенсомоторном розвитку дітей першого року життя

Чуттєве пізнання є першим ступенем засвоєння дитиною знань про навколишній світ і базисом для розвитку пізнавальної діяльності. Вчені (С. М. Вайнерман, Л. В. Філіппова та ін.) Констатують, що в дитячому віці не виявлено абсолютних оптимумів розвитку по відношенню до елементарних сенсомоторним реакцій, що свідчить про значний потенціал процесів розвитку сенсорики і сенсомоторики в період дитинства.

Засвоєння сенсорних еталонів і накопичення сенсомоторного досвіду відбувається в процесі взаємодії дитини зі світом людей і світом речей, в ході оволодіння різними видами діяльності. Дитячий вік в цьому сенсі - фундаментальна підстава, на якому вибудовується складна конструкція чуттєвого досвіду та інтелектуального розвитку в цілому.

Ряд зарубіжних дослідників (Р. Грегорі, І. Рокк, Х. Шифман і ін.) Відстоюють ідею про генетичний зв`язок моторики і сенсорики. Зокрема, Х. Шифман стверджує, що новонароджена дитина має здатність локалізувати в просторі звукові подразники (Шифман Х. Р., 2003). І. Рокк, посилаючись на дослідження Б. Ф. Скіннера, робить висновок про те, що 6-8 тижневі немовлята мають константністю сприйняття розміру. Більш того, за даними автора, немовлята від семи днів і старше передбачають форму об`єкта при схоплюванні, надаючи певну конфігурацію своїм пальцях.

Якщо ж предмет вкладався в руки немовляти, коли той його не бачив, то пальці не надавалася відповідна форма, і дитина не робив спроб подивитися на предмет. (Треба думати, що в даному випадку автор має на увазі не дія хапання, як психічний вплив, яке формується у дитини до 5-6 місяців, а цеплятельний рефлекс [психомоторний цеплятельний акт], який є безумовним рефлексом.) Аналізуючи особливості зв`язку моторики і сенсорики у дітей, автори (Р. Грегорі, Х. Шифман) пропонують психологам ставити акцент не на специфіці розвитку кожної окремої сфери, а вивчати психологію сенсомоторних координацій.

Ця ж проблема була поставлена і у вітчизняній психології: широко відомо положення дослідників (Л. А. Венгер, А. В. Запорожець, В. П. Зінченко, А. Н. Леонтьєв, Б. Г. Ананьєв і ін.) Про провідну ролі рухів для розвитку сенсорних і перцептивних процесів. Однак більшість цих досліджень відноситься не до початкових, а до пізніших етапах онтогенезу. На ранніх стадіях (до одного року) зв`язок сенсорики і моторики не представляється абсолютно однозначною.

Проте ряд досліджень, виконаних в цьому напрямку, дозволяє зробити важливі висновки про генезис розвитку сенсомоторики. Е. А. Сергієнко запропонувала розрізняти "активність" і "практичну діяльність" немовляти (Сергієнко Є. А., 2001). На її думку, у немовляти ми спочатку маємо рухову активність (функція якої - розвиток моторики, тренування), потім під контролем сприйняття починають розвиватися дії (спрямовані на зовнішні цілі), моторика, а коли вони розвинулися - вони починають назад впливати на сприйняття.

Картину, що нагадує цю, представляє і А. В. Запорожець. Так, він пише, що "дослідження онтогенезу сприйняття, проведені нами lt; ... gt; свідчать про те, що між сприйняттям і дією існують складні і мінливі в ході розвитку дитини взаємини "(Запорожець А. В., 1986). У перші місяці життя розвиток сенсорних функцій і орієнтовних реакцій випереджає онтогенез соматичних рухів. Однак, по Запорожцю, ці сенсорні функції ще не дозволяють формувати конкретні предметні образи. Тільки на пізніших етапах онтогенезу, коли формуються найпростіші практичні дії (схоплювання), сенсорні функції вбудовуються в них, переструктуріруютс я і перетворюються в перцептивні дії (Запорожець А. В., 1986).

В. П. Зінченко (Зінченко В. П., 1997) підкреслює, що на ранніх стадіях онтогенезу практично неможливо чітко розрізняти перцептивні, розумові і виконавчі акти. Сприйняття, мислення і моторика спочатку розвиваються разом, тільки згодом розділяючись настільки, щоб можна було проводити їх вивчення як самостійних процесів. І все-таки ця "злитість", на думку ряду вчених - вже результат первинної інтеграції елементарних сенсорних і моторних актів, оскільки в перші тижні і місяці життя саме відчуття і сприйняття ведуть за собою розвиток рухів, будучи стимулами для них.

Володін Н. А.

Хоршева Н. А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!