Формірованіяе сенсорного простору в процесі тренування

Специфіка цього дослідження полягає в необхідності більш повного і змістовного аналізу процесу розвитку сенсорної чутливості в ході сенсорної тренування, а також прояснення ролі стійких механізмів особистісної саморегуляції в процесі рішення суб`єктом порогової сенсорної завдання.

В експерименті взяли участь 39 осіб у віці від 17 до 54 років. Тривалість їх участі склала від 2 до 19 днів. З кожним випробовуваним проведено від 10 до 116 експериментальних серій по 100 - 180 проб в кожній. Завдання полягало в розрізненні по гучності двох коротких тональних сигналів 1000 Гц. Для вимірювання слуховий чутливості використовувався метод вимушеного вибору. Під час виконання тренувальних серій труднощі сенсорного розрізнення поступово зростала (різниця між сигналами зменшувалася від 3,5 до 0,5 дБ). Після виконання кожної серії випробуваного знайомили з результатами, а потім він давав звіт про свої суб`єктивні враження, що виникали в процесі виконання завдання. Розраховувалися індекси сенсорної чутливості А `і строгості критерію прийняття рішення Yesrate. Для обробки протоколів самозвітів випробовуваних застосовувався метод контент-аналізу. За допомогою опитувальника HAKEMP-90 випробовувані були розділені на дві групи - "орієнтованих на дію" і "орієнтованих на стан" (Kuhl, 1991, адаптація С. А. Шапкина).

Результати показали, що в процесі сенсорної тренування випробовувані навчаються працювати зі стимулами, спочатку що відносяться до зони нерозрізнення. Встановлено, що рішення сенсорної завдання відбувається з опорою на додаткові ознаки звучання, що виникають в ході прослуховування (Бардін, Індлін, 1993). Це проявляється в уловлюванні так званих додаткових сенсорних ознак - модально-неспецифічних характеристик, що представляють сенсорні якості не тільки слуховий, але і зорової, смакової, тактильної і ін. Модальностей, і власне акустичних ознак - сенсорних якостей слуховий модальності. Активність випробуваного, що спостерігається під час сенсорної тренування при виконанні порогової завдання, полягає, на наш погляд, в уявному пожвавлення слідів чуттєвого образу і відтворенні на цій основі моделі сприйманого сенсорного якості (сенсорного еталона). Ці результати розглядаються нами в контексті вітчизняної традиції, розуміє розвиток чутливості як процес предметного опосередкування (Ананьєв, 1955 Запорожець, 1986 Леонтьєв, 1975).

Отримані дані відповідають моделі багатовимірності сенсорного простору Ю.М. Забродина, а також моделі механізму компенсаторного розрізнення, запропонованого в школі К.В. Бардіна (Забродін, 1977- Бардін, Індлін, 1993). У простих сенсорних завданнях, при великій межстімульной різниці, в процесі формування образу бере участь, як правило, одна (базова) сенсорна вісь, на якій розподілені всі можливі сенсорні враження по параметру "гучність". У складних завданнях, коли межстімульная різниця дуже мала, для забезпечення її ефективного вирішення, мабуть, одного лише ознаки - гучності, недостатньо. Тоді за допомогою уловлювання та використання піддослідними додаткових сенсорних ознак відбувається формування нових сенсорних осей.

Виявлено, що на вибір способів і засобів вирішення сенсорної завдання впливає особистісна диспозиція "Контроль за дією", що проявляється у виборі характерних стратегій її виконання, які розглядаються нами як індивідуалізовані системи внутрішніх засобів і які спостерігач формує в процесі сенсорної тренування.

Передбачається, що для простих завдань випробуваний використовує обмежену кількість коштів, решта при цьому перебувають на фоновому рівні регуляції дії. Ускладнення завдання вимагає включення в провідний рівень регуляції діяльності фонових компонентів, перетворюючи їх в систему актуально діючих засобів. У використовувану понятійну схему аналізу психологічних механізмів виконання сенсорної завдання ми вводимо поняття "функціональна система", "сприймає функціональна система" (Леонтьєв, 1981- Гібсон, 1988) або "функціональний орган" (Ухтомський, 1978), що розуміються як операциональная конструкція, яку вибудовує суб`єкт для вирішення конкретного завдання, виходячи з наявних (або потенційних) коштів для її вирішення.

Ємельянова С.А., Гусєв О.М.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!