Рухи як механізм формування та вдосконалення спортивних навичок

Відомо, що формування і стабілізація рухових навичок, вдосконалення техніки спортивних рухів і психофізіологічної структури управління фізичними вправами здійснюється при тісній взаємодії першої та другої сигнальних систем [Крестовников А.Н., Пуні А.І., 1951]. Незважаючи на велике значення мови, оперативного мислення і образного уявлення про структуру управляючих впливів на різних етапах формування рухових навичок, дана проблема вимагає подальшого вивчення.

Встановлено, що активне уявлення про рухи сприяє не тільки закріпленню раніше утворених зв`язків, а й формуванню нових тимчасових зв`язків на основі комплексу відчуттів і сприйнять, що виникають як у сенсорних, так і виконавчих ланках рухового апарату. Якщо уявлення про рухи реалізується в яскраво вираженій і яскравій формі, процес закріплення тимчасових зв`язків (рухова пам`ять) і формування операційних програм управління рухами відбувається більш ефективно. При цьому формування мотивації забезпечує виборчу мобілізацію функцій центральної нервової системи (ЦІС) (аферентних синтез, прийняття рішення, акцептор результату дії), рухового апарату, дихальної, серцево-судинної та інших систем організму.

Тривала психофізіологічна установка на поданні координаційної структури рухів, які виконуються на першій і другій фазах формування рухових навичок, призводить до появи відчуття втоми і стомлення.

Формування уявлень про рухи, що становлять організаційну структуру рухової навички, здійснюється в міру становлення і закріплення психофізіологічних механізмів в ЦІС (тимчасові зв`язку, коркові рухові динамічні стереотипи, домінантні установки, функціональні системи і т.д.) з використанням засобів і методів для розвитку компонентів рухового навички (розумовий, сенсорний, сенсомоторних і вегетативний). Чим більше і різноманітніше набір домінантних установок, сенсорної інформації використовується педагогом і спортсменом при уявному поданні про рухах, тим точніше і повніше виникають образи про рухових діях. Одночасно з цим полегшуються процеси запам`ятовування, збільшується обсяг рухової пам`яті, уявлення про майбутні рухових діях. Встановлено, що величина електричної активності працюючих м`язів, частота скорочення серця і дихання при уявному поданні про виконання фізичних вправ значно менше, ніж при реальному виконанні тих же вправ. Незважаючи на це, уявлення про рухи і уявне виконання координаційної структури рухових навичок забезпечує збереження і стабілізацію психофізіологічних механізмів, що лежать в основі рухових навичок.

Захарьянц Ю.З., Слугачев Е.М.