Становлення координатної системи рук в старшому дошкільному віці

У загальній системі рухових характеристик особливе значення мають психомоторні показники координатної системи рук, як органу праці, пізнання і спілкування (Б. Г. Ананьєв, Б. Ф. Ломов, Л.М.Веккер, А.В.Ярмоленко). У процесі становлення координатної системи рук формується диференціювання просторово-часових відносин на більш високих рівнях організації центральної нервової системи. Основною метою роботи є дослідження віково-статевих особливостей психомоторних характеристик рук в період 5-7 років. Спираючись на розуміння рівневої організації рухів Н. А. Бернштейна, в програму нашого дослідження були включені методики, що відображають складність становлення психомоторной системи рук: Tapping, Pointillsge, проби на динамічний, просторовий і кінестетичний праксис. Отримані експериментальні дані дають уявлення про становлення координатної системи рук в період від 5 до 7 років.

У цьому віці найбільш інтенсивно розвивається координація великого і вказівного пальців правої руки, пов`язаних з гностичної функцією, і які традиційно відносяться до соціальної зоні руки. Відбувається розвиток складних форм координації різноспрямованих рухів, що виражається в здатності дітей 6 років досить точно одночасно змінювати положення обох кистей, розтуляючи одну і стискаючи іншу. Найбільш складними в 5-річному віці виявилися два види завдань: 1) виконання рухів по тактильному зразком (без зорового контролю) і 2) графічні проби. Труднощі виконання цих завдань пов`язана, по-видимому, з функціональної незрілістю мозкових структур, з недосконалістю м`язової регуляції. До 6 років у більшості дітей сформована система "вгору-вниз", "до себе-від себе", в той час як відносини "ліво-право" виявляються недостатньо сформованими навіть в 7-річному віці. Для періоду від 6 до 7 років характерна відносна стабілізація розвитку тонких рухових координацій рук.

Отримані дані підтверджують нерівномірність, поступовість розвитку психомоторної системи рук, а також свідчать про складність формування міжпівкульна взаємодії. З огляду на роль формування дифференцировок просторових відносин як найбільш загального механізму аналітико-синтетичної діяльності мозку, представляється вкрай важливим розробка розвиваючих методів, одним з яких є пальчикові гри.

Шаброва С.Є.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!