Просторово-часова орієнтування в учнів

Феномен шкільної неуспішності вивчається дослідниками протягом багатьох років (Б. Г. Ананьєв, 1982- Л.І. Божович, 1962, 1968, 1975- Л.С.Виготський, 1997 Н.А. Менчинська, 1971- Л.С. Славіна, 1958 Г.Б. Монина, Е.В. Панасюк, 2006). Однак зберігається тенденція збільшення кількості дітей, які не справляються з освітньою програмою. Даний факт підтверджується результатами останніх наукових робіт в області психології дітей з труднощами в навчанні. З 1990 по 2003 р в Росії п`ятикратно зросла кількість дітей, які навчаються в спеціальних класах загальноосвітніх шкіл (Л.М. Шіпіци- на, 1997 Т.В. Волосовець, 2003). За результатами комплексного дослідження, що охопило більше 1000 школярів з психічними захворюваннями (А.В. Єлісєєв, 2006), у 64,4-79,5% з них відзначаються "змішані специфічні розлади розвитку" (F83 за МКХ-10).

В даний час як і раніше дослідницький інтерес представляє аналіз психологічних механізмів становлення писемного мовлення. Відомо, наскільки важливу роль в процесі навчання дитини мають просторово-часові уявлення. Однак не визначені можливості їх діагностики. У зв`язку з цим актуальною практичною задачею є створення психодіагностичних методик, що дозволяють вивчати даний феномен на вербальному і невербальному рівнях реалізації когнітивних процесів. Зокрема, нами були створені авторські методики по визначенню здібностей молодших школярів оперувати просторово-часовими поняттями для встановлення послідовності подій, виконання графомотор- них проб, аналізу тимчасових інтервалів.

У психологічній літературі особливо часто вказується на значення дослідження сфери просторових уявлень в якості передумови формування досвіду листи, але недостатньо показана роль тимчасових уявлень. Однак у своїй сукупності просторово-часової континуум безпосередньо впливає на розвиток когнітивної компоненти письмовій мовної діяльності. Складність реалізації процесу листи підтверджується численними і різноманітними помилками учнів при оперуванні просторово-часовими уявленнями на вербальному і невербальному матеріалі.

Емпіричне дослідження проводилося з учнями 2-го класу. Контрольну групу склали діти, успішно справляються зі шкільною програмою з російською мовою. Експериментальна група складалася з учнів спеціальної (корекційної) школи VII виду. Дослідження дозволило встановити, що при копіюванні геометричних фігур діти з труднощами в навчанні спотворюють їх форму, плутають фігури місцями, вносять зайві елементи або, навпаки, втрачають значущі складові зорового стимулу, починають малювати від спонтанно обраної точки в довільному напрямку. Виявлені особливості копіювання фігур свідчать про несформірованно- сти у школярів графомоторних навичок, недоліки просторового орієнтування. Відзначається також нерозвинена здатність до перцептивної і моторної організації дій в просторі. Діти плутають поняття "вгору-вниз", "наліво-направо". Оперування просторовими уявленнями на невербальному матеріалі з опорою на свою власну схему тіла також виявилося для учнів непростий когнітивної завданням. При вербалізації просторових відносин найскладнішими для розуміння виявилися відносини "за-перед" і "зліва-справа".

У деяких учнів спостерігалися серйозні труднощі при встановленні послідовності подій по картинках, плутанина понять "пора року", "місяць", "день тижня" і "час доби". Таким чином, для дітей з труднощами в навчанні характерними є стійкі помилки при формуванні досвіду листи як одного з складних видів психічної діяльності.

Отримані при пилотажном дослідженні емпіричні факти показали, що діти з труднощами в навчанні краще виконують завдання на невербальному матеріалі, ніж на вербальному. У всіх молодших школярів з труднощами в навчанні спостерігається недостатній рівень сформованості просторово-часових уявлень, що перешкоджає своєчасному оволодіння навичкою письма.

Защірінская О.В., Курчігіна О.Л.