Рухова активність у дітей переддошкільного віку. Частина 1.

У цій частині мова йде про анатомо-фізіологічні особливості розвитку дітей, про особливості розвитку центральної нервової системи, про фізичний розвиток дітей переддошкільного віку.

Значення руху для розвитку дітей переддошкільного віку.

Анатомо-фізіологічні особливості дітей переддошкільного віку обумовлюються подальшим зростанням і розвитком організму дитини. Ці процеси в порівнянні з такими в грудному віці кілька уповільнені.

Функціональні особливості нервової системи характеризуються неврівноваженістю нервових процесів, переважанням збудження над гальмуванням, слабкістю гальмівних процесів, швидкою стомлюваністю дитини, нестійкістю його поведінки.

Розвиток вищої нервової діяльності в значній мірі підпорядковується впливу зовнішнього середовища і багато в чому залежить від культури поведінки людей, що спілкуються з дитиною, від уваги до нього, правильного догляду та виконання всіх режимних моментів. Дуже важливо створювати і підтримувати позитивний емоційний тонус, який обумовлює оптимальне функціональний стан центральної нервової системи. Саме в цей період росту дитини легко виробляються і найбільш міцно закріплюються певні функції, навички, формуються звички. У зв`язку з цим якраз в зазначений віковий період і необхідно займатися їхнім розвитком. Якщо ж час буде згаяно, навички виробляються з працею, стають менш міцними. У цьому віці виробляються поведінку і елементи характеру дитини. Психологічні та фізичні навички, набуті дитиною в зазначеному віці, міцно закріплюються і надалі визначають його поведінку і стан здоров`я.

У всіх вікових періодах важливими показниками, які характеризують нервово-психічний і фізичний розвиток дитини, є статистичні та динамічні функції. Руховий аналізатор у дитини функціонує не ізольовано, а у взаємозв`язку з іншими аналізаторами (зоровим, слуховим і ін.) І відділами центральної нервової системи. Імпульси, що надходять від аналізаторів, сприяють розвитку і підтримують тонус центральної нервової системи. Значення рухового аналізатора для правильного функціонування внутрішніх органів величезна.

Період з 1 рік до 3 років характеризується інтенсивністю розвитку рухових актів - ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння. Оволодіння ходьбою сприяє більш тісному спілкуванню дитини з навколишнім середовищем і удосконалює функції внутрішніх органів.

У роботах багатьох авторів вказується на важливе значення рухової активності для розвитку мислення і самостійності дітей переддошкільного віку. Однорічна дитина починає розуміти мову дорослого, до 2-3 років уже говорить фразами і засвоює граматичну будову мови.

Однією з умов розвитку аналізаторів є виконання тих функцій, для яких вони призначені. Недостатність або відсутність функції може гальмувати розвиток аналізаторів. Тому в дошкільному віці дуже велике значення має правильний підбір і проведення в потрібній кількості рухливих ігор, правильна організація рухової активності дитини, гімнастичних вправ.

Фізичний розвиток дітей переддошкільного віку характеризується подальшим зростанням, збільшенням маси тіла, окружності грудей, голови, але в порівнянні з грудними дітьми він дещо сповільнюється. На першому році життя ріст збільшується на 20-25 см, на другому - на 10-15, а на третьому році це збільшення становить всього 8 см. Маса тіла дитини схильна до великих коливань, ніж зростання, але і вона наростає тим інтенсивніше, чим молодша дитина. За другий рік діти додають 2,5-3 кг, а з третього року щорічні надбавки в середньому складають 2 кг. Індивідуальні коливання маси тіла і росту залежать від найрізноманітніших причин. З віком дитини значно змінюються пропорції тіла. Так, при народженні нижні і верхні кінцівки мають приблизно однакову довжину, потім довжина ніг і тулуба збільшується. Всі ці дані частково визначають правильний фізичний розвиток і функціонування внутрішніх органів, що допомагає організму дитини пристосовуватися до зовнішнього середовища. Систематичні заняття гімнастикою і достатня рухова активність сприяє правильному фізичному розвитку дитини.

Зростання, маса тіла та інші показники фізичного розвитку дітей, що займаються фізичними вправами, як правило, вище, ніж котрі займаються ними. Положення хребта відіграє велику роль у формуванні правильної постави, яке починається з перших місяців життя, коли з`являються руху в горизонтальному положенні. Як раніше, так і тривале сидіння, а також довге стояння можуть сприяти порушенню постави зважаючи на слабкість м`язового апарату в дошкільному віці. Формування правильної постави можливо при виконанні всіх умов фізичного виховання, при нормальному тонусі м`язів тулуба ( "м`язовий корсет") і сідничних м`язів. Правильна постава сприяє вільному носовому диханню, великим екскурсіям грудної клітини і нормальної функції органів черевної порожнини.

Формування склепінь стопи відбувається в період активної ходьби. Йому сприяє ходіння босоніж по нерівній поверхні (по піску). Для правильного формування стопи у дітей необхідно зміцнення м`язів, що утримують поперечний і поздовжній її склепіння в потрібному положенні.

У дитини першого року життя ребра ще відходять від хребта майже під прямим кутом і мають горизонтальне положення. З того моменту, коли діти починають стояти, ребра переходять в похиле положення, але вдих залишається ще кілька утрудненим через малої амплітуди рухів. Ребра весь час знаходяться як би в положенні вдиху. Ребра у дітей м`які, податливі, легко деформуються. У дошкільному віці органи дихання мають невеликі розміри, диференціювання їх тканин не закінчене. Скорочення діафрагми збільшують обсяг грудної порожнини, тому всі умови, що утрудняють її руху (метеоризм, збільшення печінки), зменшують вентиляцію легенів. Змішаний тип дихання (діафрагмальний і грудної) з`являється у дітей приблизно з 2 років.

Зазначені анатомо-фізіологічні особливості ускладнюють дихання, збільшують частоту захворювань. Тому необхідно створювати умови, що полегшують дихальний акт (свіжий повітря-повноцінне харчування-зміцнення м`язів, особливо міжреберних, черевних, спинних).

М`язова діяльність в цьому віці продовжує впливати на функції органів дихання-частота дихання з віком зменшується.

Величезна роль у розвитку дихального апарату належить рухам - гімнастичним занять і рухливих ігор. Позитивні емоції, пов`язані з іграми, поглиблюють подих, підвищують утилізацію кисню.

Під час м`язової роботи центральна нервова система коригує ритм і глибину дихання адекватно виконуваній роботі. Навіть цікаву розповідь, уявлення про цікавій грі викликають почастішання дихання і збільшення легеневої вентиляції. Слід намагатися, щоб у рухах брали участь великі групи м`язів. Під впливом систематично проводяться вправ у дітей підвищуються функціональні можливості дихального апарату. Слід пам`ятати, що дихальний центр у дітей більш порушимо і вони не можуть затримувати дихання, як дорослі, тому вправ, при яких може розвинутися затримка дихання (як піднімання тягарів, їх перенесення), рекомендується уникати.

Під впливом фізичних вправ зміцнюється м`яз серця, поліпшується регуляція кровообігу - збільшується ударний об`єм і відповідно зменшується частота серцевих скорочень.

Напруженість процесів обміну є основною особливістю зростаючого організму. Витрата енергії на м`язову роботу, особливо в ранньому віці, менше, ніж у дорослих, але при крику, неспокої і різних негативних емоціях він різко підвищується. Незрілість центральної нервової системи обумовлює крайню лабільність процесів обміну речовин, тому всілякі негативні моменти (неправильний режим харчування, порушення догляду, недостатнє перебування на свіжому повітрі, недостатня або надмірна м`язова навантаження) сприяють порушенню обміну речовин.

Відповідні віком фізичні вправи, збільшуючи кровообіг в м`язах, посилюють окислювально-відновні і пластичні процеси, поліпшують ріст і розвиток органів і систем. Ступінь розвитку м`язової тканини у дітей переддошкільного віку виявити важко внаслідок порівняно добре розвиненого підшкірного жирового шару. Вважається, що зростання мускулатури стає помітним тільки після 5 років. Приблизно м`язову силу дитини можна виявити шляхом визначення зусилля, необхідного для протидії того чи іншого зусиллю дитини. Про тонусі судять за ступенем опору, яке виникає при пасивних руху, і по консистенції м`язової тканини (на дотик). Тонус м`язів говорить про загальний стан дитини (ейтрофія, гіпотрофія і т.д.)

Рухи сприяють і психічному розвитку дитини. Формування моральних, естетичних якостей у дітей можливо під час гри, коли дитина пізнає добро, зло, жалість, необхідність допомогти людині, що потребує цього. На прогулянках діти знайомляться з красою природи, у них з`являються почуття емпатії, любов до тварин.

Потрібно також відзначити, що діти, які займаються гімнастикою, фізкультурою - хворіють рідше.