Метод дослідження сенсорних переваг особистості

Останнім часом значного поширення набуло поняття репрезентативних систем особистості. Термін цей прийшов з нейро-лінгвістичного програмування (НЛП) - одного із західних психотерапевтичних напрямків. Теорія НЛП постулює, що у кожного індивіда існує бажана їм репрезентативна система, яка називається провідною репрезентативною системою (ВРС). Люди використовують репрезентативні системи для побудови внутрішньої моделі світу, для переробки інформації, для регуляції поведінки. Теоретично, ця система відноситься до однієї з сенсорних модальностей (візуальної, аудиально-тональної, аудиально-дигитальной або кінестетичний), чутливість в якій у даного індивіда розвинена більше, ніж в інших-в якій індивід здатний робити найтонші розрізнення і за допомогою якої він збирає інформацію про навколишній, перебуваючи в стресовому стані.

У вітчизняній психології досліджень, присвячених обговорюваної проблеми, не проводилося. Тому видається важливою спроба розгляду проблеми репрезентативних систем з загальнонаукових позицій, а також з позицій вітчизняної психологічної науки.

Наукові дослідження зарубіжних психологів показали, що теорія про існування провідною репрезентативною системи особистості поки залишається непідтвердженою, а існуючі методи її визначення є ненадійними (Sharpley, 1984, 1987 Einspruch Forman, 1985).

Таким чином, власне дослідження репрезентативних систем повинно було бути відкладено до того моменту, як буде розроблений метод дослідження репрезентативних систем.

На думку ряду авторів, однією з істотних причин, що перешкодили отримати задовільні результати, були методичне труднощі, пов`язані з реєстрацією ВРС. У проведених раніше дослідженнях використовувалися методи оцінки зовнішніх індикаторів постульованої внутрішньої ВРС, а саме, окорухові реакції і вербалізації досліджуваних. Такий поверхневий підхід звужував фокус реєстрації внутрішнього процесу переробки інформації. Наприклад, фокус на мовному аспекті - бажаних предиката - спирається, в своїй основі, перш за все, на аудіальний канал, і мінімізує інші канали сенсорної інформації. Зміна методичного підходу до вивчення реперезентатівних систем, а саме, облік і розподіл інформації з різних сенсорних каналів, дозволяє стверджувати, що випробовувані діляться на 4 групи в залежності від переваги ними сенсорної інформації певної модальності: візуальної, аудиально-тональної, аудиально-дигитальной і кінестетичний .

З огляду на ці обставини нами був розроблений опитувальник, який використовує запропонований методичний прийом (Wilbur Roberts-Wilbur, 1987). Вихідним теоретичним припущенням при розробці опитувальника стало таке положення: люди розрізняються по тому, який саме сенсорний канал вони використовують для взаємодії з навколишнім предметним світом і людьми: зір, тональний слух, кінестетичні відчуття або смислові значення. Тобто прийом інформації з зовнішнього світу багато в чому обумовлений системою власних суб`єктивних сенсорних переваг, внутрішньої "роботою" особистості з переробки інформації.

Як інструмент виміру нами був обраний метод суб`єктивного шкалювання - один з варіантів методу репертуарних решіток (Франселла Ф., Банністер Д, 1987). У нашому дослідженні ми виходили з завдання розробки методу, придатного для використання в сімейній системі при обстеженні як дорослих, так і дітей. Тому диадического решітка представлялася найбільш доречною. Елементами решітки були чотири досліджувані сенсорні модальності: візуальна, аудиально-тональна, кинестетическая і аудіально- дигитальная. Пілотажне обстеження 25 випробовуваних (було опитано слухачі курсу дитячо-подроскового психотерапії кафедри психотерапії МАПО) показало, що метод виявляються конструктів виявився в даному випадку занадто складним для обробки і зіставлення результатів. Тому на підставі даного пілотажного дослідження, а також в результаті експертної оцінки 5 психологами з великим стажем практичної роботи були розроблені конструкти, які і пропонувалися випробуваним для оцінювання.

Як конструктів були задані різні життєві ситуації, поведінка в яких могло визначатися перевагою однієї з 4-х сенсорних модальностей: візуальної, аудиально-тональної, аудиально-дигитальной і кінестетичний. З первинного кількості (16) методом експертної оцінки було відібрано 8 ситуацій. До кожної ситуації пропонується чотири варіанти відповідей: по одному на кожну з 4-х модальностей.

З метою перевірки відповідності опитувальника "Сенсорні переваги" основним психометрическим вимогам, було проведено обстеження групи випробовуваних. Експериментальний матеріал являє собою результати тестування 219 осіб. Всього було обстежено: дітей - 98 осіб (45 дівчаток, 53 хлопчика), дорослих -121 осіб (53 чоловіки та 68 жінок).

Важливим результатом використання методики став поділ випробовуваних на 4 групи, як і очікувалося. Вся вибірка випробовуваних розбилася на групи в залежності від переваги того чи іншого сенсорного каналу сприйняття і передачі інформації. Група піддослідних, мають сенсорні переваги по двох каналах, становить 20,4% від загальної вибірки. Група піддослідних, мають сенсорні переваги по одному каналу, становить 25,4%. В цілому, 45,8% всіх випробовуваних реєструють у себе схильність до переважного використання того чи іншого сенсорного каналу. І, нарешті, випробовувані, не виявляють сенсорних переваг, склали 54,2% всієї вибірки. Отже, для популяції виділяються дві приблизно рівні групи, одна з яких відрізняється рівномірним використанням всіх чотирьох сенсорних модальностей, а інша характеризується домінуючим використанням одного або більше сенсорного каналу.

Доведено репрезентативність тесту "Сенсорні переваги" (стастатістіческіе дані підтверджують гіпотезу про нормальність отриманого розподілу), а також ретестовой і еквівалентна надійність. Отримано значущі зв`язку стійкості результатів при повторному тестуванні, а також при тестуванні двома формами.

На наступному етапі роботи з тестом належить його стандартизація, тобто отримання вікових статистичних норм і підтвердження валідності і надійності.

Васильєва Н.Л.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!