Рішення психофізичних завдань в зоні нерозрізнення

Зона нерозрізнення визначається Бардіним К.В. як така зона на осі стимулів, в якій стимули, об`єктивно різняться за своєю інтенсивністю, не розрізняються спостерігачем. (Бардін К.В., 1962) Як пише Бардін, щодо зони нерозрізнення в літературі міцно утвердилася думка, що спостерігач там може діяти лише двома можливими шляхами: перейти до випадкового вгадування або відмовитися від продовження досвіду через неможливість розрізняти подаються сигнали.

Однак в 1993 р Бардін і Індлін змушені були визнати, що така думка справедливо, по крайней мере, не завжди. На прикладі розрізнення слухових стимулів ними було показано, що людина здатна працювати зі стимулами, які перебувають в зоні нерозрізнення, як з різними, виділяючи додаткові ознаки звучання. (Бардін К.В., Індлін Ю.А., 1993) Існують і інші експериментальні дані, хоч і вельми нечисленні, побічно підтверджують здатність піддослідних здійснювати розрізнення в межах зони нерозрізнення. (Пахомов А.П., 1982, 1985, і ін.)

Метою нашої роботи була експериментальна перевірка гіпотези про те, що в зоні нерозрізнення людина здатна здійснювати розрізнення. В рамках перевірки цієї гіпотези було проведено психофізичний експеримент (грант РФФД № 05-06-80384). У ньому випробуваним пред`являлися для розрізнення зорові стимули (горизонтальні відрізки).

Експеримент складався з двох частин. Спочатку визначалася індивідуальна зона нерозрізнення даного випробуваного (за допомогою методу середньої помилки), потім випробуваному подавалися пари відрізків, один з яких був завжди постійним, інший же навпаки змінювався як в межах зони нерозрізнення, так і за її межами (метод постійних подразників). Всього таких пар було 110. Випробуваний повинен був якомога швидше визначити, лівий стимул менше правого, дорівнює йому або більше. Фіксувалися тип відповіді, його правильність, час реакції і впевненість. В експерименті взяли участь 43 людини (студенти факультету журналістики і психології в віці від 20 до 25 років).

Результати експерименту свідчать про те, що зона нерозрізнення з її традиційними ознаками була виділена нами правильно. Так в зоні нерозрізнення дається достовірно більше відповідей "так само", ніж за межами цієї зони (ф-критерій Фішера, plt 0,001). При розходженні між відрізками в межах зони нерозрізнення спостерігається рівномірний розподіл відповідей "так само", причому той же з відповідями "більше" і "менше" (критерій згоди x-квадрат, plt 0,001), що говорить про те, що ці варіанти довжин були для випробовуваних нібито суб`єктивно рівнозначні.

Незважаючи на це, при аналізі відповідей випробовуваних були виявлені факти, які говорять про здібності людини здійснювати в цій зоні розрізнення.

Більшість відповідей в зоні нерозрізнення - це відповіді "так само", але якщо випробуваними було дано іншу відповідь, то достовірно частіше це правильна відповідь, а не неправильний (ф-критерій Фішера, plt 0,001).
Аналізувався повторний відповідь випробуваного на пред`явлення тих же самих стимулів, що розрізняються в межах зони нерозрізнення (слід зауважити, що такі пред`явлення не дотримувалися поспіль один за одним). Емпірична частота зустрічі певної пари відповідей статистично значимо відрізняється від очікуваної теоретичної частоти (критерій x-квадрат, plt; 0,01). Теоретична частота визначалася як така частота, яка повинна була бути, якби випробуваний діяв в зоні нерозрізнення випадковим чином. При цьому емпірична частота повтору того ж самого відповіді (правильного або неправильного) набагато більше теоретичної, в той час як частоти зустрічі інших пар (перший відповідь правильна, другий ошібочний- перший відповідь помилковий, другий правільний- перший відповідь помилковий, другий інший помилковий) набагато менше теоретичних, що дозволяє стверджувати про існування післядії неусвідомлюваного позитивного і негативного вибору в зоні нерозрізнення. Це означає, що людина якимось чином запам`ятовує своє рішення при пред`явленні стимульной пари і далі прагне це рішення повторити, що явно свідчить про здатність людини виробляти розрізнення в межах зони нерозрізнення.

Оконешніково Наталія Петрівна

Увага, тільки СЬОГОДНІ!