До питання про роль несвідомого у визначенні підпорогових стимулів

За результатами різних досліджень відомо, що пріпороговую область виникнення відчуттів можливо поділяти на три зони: нерозрізнення, сумніви і розрізнення [Бардін К.В., 1969]. При досить схожих оцінках роботи випробуваного з сигналами в зоні розрізнення і сумніви, результати роботи з сигналами в зоні нерозрізнення оцінюються неоднозначно. Загальна думка схиляється до того, що сигнали в зоні нерозрізнення не реєструються в силу недостатності їх параметрів по відношенню до здібностям сенсорної системи. Однак, емпіричні дані вказують на можливість реєстрації таких стимулів статистично значущим кількістю випробовуваних.

В експерименті по визначенню диференціальних порогів чутливості слухового аналізатора піддослідним пропонувалося розрізнити по гучності два сигнали з інтервалу нерозрізнення. Після декількох спроб випробуваний, починав чути у поданих звуках нові, не помічені їм раніше якості та учився використовувати їх для розрізнення [Бардін К.В., 1983]. Ці нові якості звучання носили характер модально-неспецифічних додаткових ознак: звуки могли здаватися гладкими або шорсткими, матовими і т. Д. З огляду на, що будь-яке відчуття, яке викликається сигналом, не зводиться до єдиного враженню, необхідно перейти до обговорення ролей свідомого і несвідомого в процесах виявлення сигналу.

Одна з моделей роботи несвідомого описується як утворення умовно-рефлекторних зв`язків у відповідь на пред`явлення емоційно значимого стимулу. В результаті цього відбувається зниження порога активації структур лімбічної системи, що беруть участь в організації поточних емоцій. Одночасно виникає вплив гальмівного характеру на неокортекс, що викликає підвищення порога усвідомлення емоціональнозначімого стимулу [Костандов, 1983].

В узагальненому вигляді можна зробити висновок, що конкретний стимул, який потрапляє в зону нерозрізнення внаслідок підвищення порога усвідомлення, все-таки реєструється і виявляється вторинним чином через усвідомлення свого психічного стану і подальшого розкриття зв`язку між подіями, супутніми появи першого, і виникненням останнього. Для реєстрації стимулу на свідомому рівні повинні бути представлені більш чіткі критерії наявності стимулу, що виражається в вербалізації. Обробкою і прийняттям рішення про достатність таких критеріїв займається несвідоме. Стани, що виникають паралельно цим процесам, при відповідній установці і тренуванні можуть розпізнаватися свідомістю і використовуватися в якості ознак розпізнавання сигналів із зони нерозрізнення.

Знання механізмів участі несвідомого в процесах виявлення підпорогових стимулів може застосовуватися в різних областях: розширення творчих здібностей у дітей дошкільного та раннього шкільного віку, з діагностичною метою в клінічній практиці, для розробок методів дослідження паранормальних здібностей людини. Розвиток творчого потенціалу дітей можна привести на прикладі навчання малюнку і живопису. При навчанні слід акцентувати увагу дітей на внутрішніх переживаннях, свої почуття, що виникають при виконанні малюнка. Важливо навчити дитину відчувати лінію, колір, відтінок не тільки зором, але чути їх, відчути смак, запах, відчутність зображуваного. Цей метод яскраво ілюструє можливість інтегративного сприйняття. Він призводить до усвідомлення незамечаемие раніше нюансів відображуваного.

Таким чином, розробка методів дослідження ролі несвідомого у визначенні підпорогових стимулів має найбільш віддалені перспективи і вимагає пильної уваги дослідників.

Сапонько Д.М.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!