Впізнання візуальних стимулів при прикордонних розладах

Розвиток невротичних реакцій, реактивних станів, неврозів, психопатій, неврозів і психопатоподібних розладів, як правило, супроводжується низкою змін психофізіологічних характеристик людини. Крім того, при прикордонних нервово-психічних розладах має місце порушення функцій оперативної пам`яті і мислення, що ускладнюють впізнання. Дослідження в умовах, що утрудняють впізнання зорових образів, у осіб з прикордонними нервово-психічні розлади, а також роль типологічних особливостей при цьому послужило метою цієї роботи. Пред`являються стимулами були різні варіанти зорових ілюзій: сприйняття розміру, подвійні зображення, співвідношення фігури і фону, ефекту перцептивної готовності і зображення з неповним набором ознак. Стимули з тривалістю експозиції 2-3 с. пред`являлися у випадковому порядку в діапазоні 3-7 с. При психологічному тестуванні використовувалася батарея тестів, в тому числі "Індивідуально-типологічний опитувальник", який дозволяє визначити провідні тенденції особистості і пов`язаний з ними тип вищої нервової діяльності.

У процесі дослідження випробовувані були розділені на дві групи. Першу групу склали особи з порушеннями, що виникли в останні 6-7 міс., А другу - особи з тривалими порушеннями протягом декількох років (до 10 років). Психодіагностичне обстеження обох груп дозволило розділити випробовуваних на підгрупи в залежності від типу вищої нервової діяльності. У 1-й групі було діагностовано 67% осіб зі змішаним типом ВНД і 33% із слабким типом ВНД, а у 2-й групі - 41,5% зі змішаним типом ВНД і 58,1% зі слабким типом ВНД. Причому ні в одній з груп не було діагностовано жодного людини з сильним типом ВНД.

У всіх чотирьох підгрупах при оцінці ілюзій співвідношення фігури і фону опознавалось тільки одне зображення двох. У групі з тривалим анамнезом захворювання (рівнозначно в обох підгрупах) зустрічалися варіанти неправильного впізнання стимулів (27%). При пред`явленні ілюзій двоїстого зображення та ілюзій ефекту перцептивної готовності спостерігалася подібна картина. Серед більшості стимулів як двоїстих зображень, так і перцептивної готовності було упізнано лише одне з двох. Відносна кількість варіантів неправильного впізнання стимулів двоїстих зображень в групі з тривалими періодами захворювань склало (в рівній мірі в обох підгрупах) 21,6%. Це майже в три рази більше, ніж в групі з невеликим анамнезом. При ілюзії сприйняття розміру у всіх чотирьох підгрупах в 100% випадках реєструвалося неправильне впізнання. В обох підгрупах пацієнтів з тривалим анамнезом захворювання впізнання зображень з неповним наборів ознак виявилося досить складним. Крім неправильного впізнання (32,4%) характерні випадки, коли випробуваний не зміг дати жодного варіанту відповіді (варіант відповіді "не знаю") (29,7%).

Таким чином, всередині груп не було отримано даних, що свідчать на користь відмінностей впізнання в залежності від типу ВНД. Разом з тим явні відмінності в пізнанні були отримані по 4 видам зорових ілюзій між двома групами. Сприйняття ілюзій співвідношення фігури і фону, ілюзій двоїстих зображень, ілюзій ефекту перцептивної готовності і зображень з неповним набором ознак для групи випробовуваних з порушеннями, що триває протягом декількох років в значно більшому ступені, ніж для групи випробовуваних з порушеннями, що виникли в межах останніх 6 7 міс. властиво неправильне впізнання стимулів і відсутність впізнання стимулів (коли випробуваний не зміг дати жодного варіанту відповіді). При ілюзії сприйняття розміру в двох групах рівній мірі відбувалося неправильне впізнання стимулів.

Значущих відмінностей в упізнанні візуальних стимулів між чоловічою і жіночою групами з порушеннями, що виникли в межах останніх 6-7 міс. в процесі даного дослідження, виявлено не було.

При порівнянні особливостей впізнання чоловічої та жіночої груп з порушеннями, що триває протягом декількох років, було виявлено: при пред`явленні стимулів ілюзій співвідношення фігури і фону чоловіки пізнавали одне зображення з двох в 82,5% стимулів від загальної кількості, що майже в 2,5 рази більше, ніж жінки (33%), причому жінками в 38,5% випадках запропоновані стимули були впізнані неправильно. При пред`явленні стимулів ілюзій сприйняття розміру кількість правильно упізнаних стимулів було приблизно однаковим у двох групах (серед чоловіків - 16,8%, в жіночій - 19,6%), а кількість неправильно упізнаних стимулів було вище в жіночій групі (58,8%) , ніж у чоловічій (44,8%). Причому частота неправильно упізнаних стимулів в обох групах вище, ніж правильно упізнаних. При упізнанні стимулів зображень з неповним набором ознак співвідношення правильно упізнаних стимулів в чоловічій і жіночій групі склало 27,5%: 16,5% відповідно, з чого випливає, що, ймовірно, у чоловіків даної групи рівень впізнання візуальних стимулів вище. Кількість неправильно упізнаних стимулів в жіночій групі склало 55% від загальної кількості стимулів, що майже в два рази більше, ніж в чоловічій групі - 27,5%.

Таким чином, у осіб з порушеннями, що триває протягом декількох років (до 10), відбувається порушення впізнання, причому, ймовірно, у жінок більшою мірою, ніж у чоловіків, тобто статеві відмінності в пізнанні візуальних стимулів (різних груп: ілюзії співвідношення фігури і фону, ілюзії сприйняття розміру, стимули зображень з неповним набором ознак) існують.

Другалёва А.С.