Афективні розлади і сприйняття емоцій

У клінічній психології проблема емоцій і їх порушення має особливе значення, так як стан емоційної сфери може служити критерієм оцінки загального стану хворого, а також критерієм ефективності впливу лікувальних заходів. Саме тому емоційні порушення стали об`єктом експериментального вивчення найрізноманітніших напрямків всередині клінічної психології. Емоційна патологія вивчається в даний час і в психоневрологічній клініці, і у хворих з прикордонними станами, і у соматичних хворих, і в руслі психокоррекционного напрямки.

Нами проводилася розробка та апробація методики, що вивчає пороги впізнання емоційного експресивного вирази облич. Поняття порога при сприйнятті емоційної експресії виникало в рамках застосування тахистоскопический методів. Нами запропоновано підхід, заснований на дозованому зміні ступеня вираженості прояви емоції на схематичному зображенні людського особи. Відповідні стимули формувалися за допомогою спеціального програмного забезпечення. Побудова методики, заснованої на цьому принципі, має ряд переваг в порівнянні з тахистоскопический методами - відносну незалежність від функціонального стану зорового аналізатора, відсутність необхідності використання тахистоскопический техніки і т.д.

Для впізнання використовувалися вирази облич, відповідні 4 базовим емоціям: радість, горе, гнів і страх. Для кожної з цих емоцій підбиралось схематичне зображення особи, в значній мірі виражає відповідну емоцію. Крім того, було схематичне зображення особи з нейтральним виразом.

Для кожного зображення емоції за допомогою комп`ютерних програм, що забезпечували плавний перехід одного зображення в інше, будувалася послідовність зображень. Послідовність складалася з 41 зображення, при цьому кожне наступне трохи більше було схоже на крайнє, 41-е, чітко виражає базову емоцію.

Підготовлені таким чином стомлений послідовності пред`являлися випробуваному за допомогою спеціально розробленої програми. Спочатку послідовність пред`являлась в напрямку від нейтрального вираження до крайнього емоційного. Випробуваний повинен був зазначити натисканням на кнопку момент, коли він вперше пізнав емоційний вираз. Потім стимули пред`являлися в зворотному порядку, і випробовуваний повинен був зазначити момент, коли він переставав розпізнавати відповідний емоційний вираз.

Таким чином, для кожної емоції визначалися два порога - поріг появи і поріг зникнення емоційного вираження. Величина порога вимірювалася порядковим номером стимулу і, отже, перебувала в діапазоні від 1 до 41. За допомогою описаної методики обстежувалися хворі з афективними розладами.

Показано, що хворі з депресивними розладами пізніше починають впізнавати емоцію горя (підвищений поріг впізнання) і довше продовжують її бачити при поступовому зменшенні ознак її вираження (знижений поріг зникнення). У хворих з тривожно-фобічні розлади підвищений поріг впізнання емоції страху.

Таким чином, при впізнанні виразу обличчя випробовувані порівнюють його з якимось "внутрішнім еталоном" емоційного стану, і тільки коли цей вислів починає відповідати стандарту - приймається рішення про наявність стану. Поріг впізнання емоційного вираження відповідає моменту "прийняття рішення" про збіг з еталоном, а оскільки у хворих в депресивному стані образ емоції горя має велику інтенсивність, то і пороги прийняття рішення збільшуються. Те ж стосується і хворих з тривожно-фобічні розлади (відповідно емоції страху). При русі в зворотному напрямку, від чітко вираженої емоції до її зникнення, установка на сприйняття емоції зберігається тим довше, ніж більш ця емоція відповідає емоційному стану обстежуваного, тобто при цьому знижуються пороги зникнення.

В цілому можна сказати, що отримані в дослідженні результати дозволяють розглядати розроблену методику адекватним інструментом для дослідження емоційно-особистісних характеристик, як в нормі, так і при афективних розладах.

Курчакова М.С.