Оцінка уваги людини через показник обсягу короткочасного запам`ятовування

Увага людини було предметом широких досліджень в класичній психології свідомості. Підвищений інтерес до його вивчення характерний і для сучасної когнітивної психології, де увагу імпліцитно як критерій мається на увазі при розрізненні автоматичних і контрольованих процесів переробки інформації. Останнім часом широкого поширення набуває термін "виконавчі процеси" для позначення специфічної ролі уваги при вирішенні людиною найрізноманітніших пізнавальних завдань. Зокрема, саме в вигляді виконавчих процесів стали розглядати роль уваги при вирішенні мнемічних завдань прихильники і послідовники запропонованої а.бадделі моделі робочої пам`яті. А.бадделі запропонував потрійну - включає три структури -модель робочої пам`яті [baddeley, 1996]. Одна з цих структур, що забезпечує координацію роботи двох інших, була позначена як центральний виконавець.

Таким чином, в сучасній когнітивної психології можна спостерігати тенденцію до розгляду уваги в його інтеграції з іншими пізнавальними процесами, наприклад, з пам`яттю. Можливо, дана тенденція відображає поточний стан психології в історії проблеми уваги. Разом з теоретичною розробкою питання про взаємодію уваги з процесами пам`яті на методичному рівні дослідження цієї взаємодії здійснюється здебільшого шляхом незалежного експериментального аналізу уваги і пам`яті. Одним з широко поширених підходів в експериментальних дослідженнях уваги залишається парадигма вторинної завдання, коли випробуваний виконує одночасно два завдання, причому одну з них, (основну) як пріоритетну, а іншу (вторинну) - за залишковим принципом [Hasher, Zacks, 1983]. Таким чином, показники виконання вторинної завдання є основою для висновку про ресурсах, необхідних для виконання основного завдання, наприклад, мнемической.

Продуктивним бачиться застосування принципово іншого методичного прийому, розробленого і випробуваного в наших дослідженнях ролі уваги в мнемічної діяльності. Суть його полягає в постановці продуктивних показників мнемічної діяльності в пряму залежність від динаміки уваги. У свою чергу для уваги як процесу, позбавленого власного змісту, виникає можливість виявити свою динаміку через зміст іншого процесу - пам`яті. Саме цей прийом реалізується шляхом з`єднання двох класичних завдань: завдання на вимірювання об`єму пам`яті [Dempster, 1981] і завдання Струпа [Stroop, 1935], які широко використовуються для вивчення окремо пам`яті і уваги.

Завдання випробуваного полягає в тому, щоб запам`ятовувати по можливості максимальну кількість візуально пред`являється матеріалу (стимулів Струпа). Специфіка цього матеріалу така, що вимагає від випробуваного активного залучення уваги для ефективного запам`ятовування. Кількість матеріалу, що запам`ятовується випробуваним матеріалу в кожній з проб характеризує динаміку його уваги на всьому протязі виконання завдання. Динамічний аспект уваги проявляється при довготривалому виконанні завдання, коли тривалість останнього становить, наприклад, 60 проб.

У такій ситуації попередньо відзначено кілька закономірностей. По-перше, в початковій фазі завдання показник обсягу пам`яті випробуваного характеризується нестабільністю, від проби до проби відбувається його зміна в широкому діапазоні значень. По-друге, до середини завдання можна відзначити встановлення порівняльної стабілізації значень обсягу пам`яті. По-третє, абсолютний рівень, на якому встановлюється стабільність показника обсягу пам`яті випробуваного, може бути як високим (на тлі загального паттерна результатів того ж випробуваного), так і низьким. Аналіз механізмів зазначених закономірностей вимагає обліку використовуваних стратегій, дані про яких містяться в суб`єктивних звітах. Серед цих стратегій можна виділити як мнемические, так і стратегії уваги.

Шилко Р.С.