Модифікація завдання струпа до специфіки дослідження уваги

У психології уваги можна виділити ряд напрямків досліджень, в кожному з яких предметом вивчення стає один з аспектів цієї багатогранної процесу. Так, у своїй статті Д.Канеман і А.Трейсман (Kahneman, Treisman, 1984) розрізняють лінію вивчення селективного уваги, де основним методом є завдання на дихотического прослуховування, і лінію вивчення установки на відповідь, де широко використовується метод, розроблений американським психологом Джоном Рідлі струпи - завдання струпа (Stroop, 1935). У класичному варіанті цього завдання від випробуваного потрібно: 1) називати кольору шрифту на картці, що містить кольорові слова-найменування невідповідних квітів (напр., Говорити "червоний" у відповідь на слово "зелений", надруковане червоною фарбою) - 2) читати слова на картці з чорними словами-назвами квітів (використовувалися ті ж слова) - 3) називати кольору шрифту на картці, що містить кольорові плями (використовувалися ті ж кольори шрифту, що і у випадку зі словами-назвами невідповідних квітів).

При цьому враховувалося загальний час роботи з кожною з карток. В подальшому завдання зазнала значних змін: варіювалися форми пред`явлення стимуляції, сама стимуляція і форми відповіді випробуваного. За допомогою завдання було виявлено інтерференційний ефект, що став згодом відомим як ефект Струпа (Stroop effect).

Він полягає в тому, що для називання кольору шрифту, яким надруковане слово-найменування іншого кольору, потрібно більше часу, ніж для називання того ж кольору шрифту, яким надруковане кольорова пляма (Stroop, 1935). Завдання Струпа поряд з методом дихотического прослуховування вважається еталонним методом дослідження уваги (MacLeod, 1992). Цим було зумовлено вибір для нашого дослідження саме матеріалу завдання Струпа, в роботі з якими проявляється увагу випробуваного. Однак, на відміну від численних варіантів цього завдання, де вимірюється час ідентифікації стимулу, в нашій модифікації застосовувався показник обсягу пам`яті на стимули Струпа. Випробуваному давалася інструкція запам`ятовувати послідовно запропоновані стимули Струпа і потім відтворювати цю послідовність. Таким чином, в нашому дослідженні були об`єднані дві широко відомі завдання - завдання Струпа і завдання на обсяг пам`яті.

Відзначимо, що об`єднання двох відомих задач в рамках єдиної методики не є необгрунтованим ускладненням дослідних коштів, навпаки, воно покликане вирішити ряд труднощів у вивченні уваги. Перша з труднощів пов`язана з тим, що увагу як психічний процес не має власного предмета, а його результатом є поліпшення будь-якої діяльності: перцептивної, розумової чи іншої інший, вже має в своїй основі специфічний процес. Тобто немає можливості отримати таку ситуацію, де увагу як процес виявлялося б самостійно. Такий стан відомо в психології як проблема уваги: в найбільш радикальному варіанті ставиться під сумнів сама можливість існування уваги як самостійного психічного процесу, в варіанті помірному висловлюється необхідність введення критеріїв, що дозволяють судити про наявність уваги в конкретній ситуації. Дослідники називають ряд таких критеріїв (Гіппенрейтер, 1983), серед яких є і мнемический. Суть його полягає в тому, що увага призводить до поліпшення запам`ятовування того змісту, на яке воно спрямоване. І на основі показників запам`ятовування будь-якого матеріалу можна робити висновок про наявність / відсутність уваги до цього матеріалу. У світлі сказаного вище нам цілком природним є використання характеристик виконання мнемической завдання обсягу пам`яті) в якості індикаторів прояви динаміки уваги людини, що дозволяє робити розроблена нами методика.

Друга складність виникає на шляху вирішення першої, коли в якості критерію використовується продуктивність рішення вторинної завдання (secondary task), що дозволяє судити про ресурсах уваги, необхідних для виконання первинної, або основний, завдання (primary task) в методі подвійної задачі (dual-task performance) (див., напр., Kahneman, 1973). Даний метод заснований на припущенні про те, що увага як ресурси розподіляється між двома завданнями. Однак обгрунтування цього припущення стосовно кожної конкретної експериментальної методики є проблематичним, адже в якості альтернативи розподілу уваги можна припустити перемикання уваги між первинною і вторинною завданнями, автоматизированность виконання одним із завдань, коли увага для нього не потрібно.

Шилко Р.С.