Про природу інтерференції в парадигмі установки

У сучасних дослідженнях пізнавальної діяльності коло проблем, пов`язаних з вивченням інтерференції, значно розширено в зв`язку з інтенсивним розвитком напрямку, що вивчає різні прояви активності особистості в пізнавальних процесах, індивідуально-особистісні детермінанти переробки інформації, особливості організації когнітивної та емоційної сфери суб`єкта.

Ми розуміємо інтерференцію як ефекти, що виникають на всіх рівнях обробки інформації при взаємодії різних інформаційних потоків і відображають особливості регулювання діяльності як на свідомому, так і на несвідомому рівнях.

У прояві інтерференції існують великі індивідуальні відмінності, що свідчить про наявність особистісних детермінант цього явища. Відмінності між людьми в характері і способах переробки інформації, стійко проявляються в різних ситуаціях, відображаються в когнітивних стилях. Або інакше, когнітивний стиль є "прояв в сфері пізнання більш загальних закономірностей особистісної організації" [1].

Е.Т.Соколова, розглядаючи психологічний зміст когнітивного стилю як ключове в проблемі "особистість - пізнавальні процеси", використовує гіпотезу про ієрархічну структуру системи установок А.Г.Асмолова і дає таке визначення цьому поняттю: "Когнітивний стиль може розумітися як система установок операционального рівня, що виражає в діяльності властиві суб`єкту узагальнені способи вирішення пізнавальних завдань "[2].

Когнітивний стиль визначається Дж.Клейном як відносно стабільна структура механізмів контролю, що характеризує індивідуальний тип адаптації і відбивається в особливостях пізнавальних процесів. Когнітивний контроль - це стратегія вирішення пізнавальних завдань. Контроль впливає на багато аспектів сприйняття і мислення, організовуючи когнітивну діяльність людини. Він "запускається" завданням, але одночасно залежить і від ставлення суб`єкта до вимог інструкції. Виділено кілька видів когнітивного контролю, серед них найбільшого поширення набула характеристика "гнучкості-вузькості" когнітивного контролю [3].

Виявлення особливостей когнітивного контролю можливо в умовах створення конфлікту, тобто в таких ситуаціях, в яких найбільш яскраво може проявитися інтерференція, що служить індикатором особливостей когнітивного контролю.

Найбільш зручною моделлю вивчення особливостей когнітивного контролю є тест Струпа, що дозволяє вимірювати величину інтерференції, створюваної конфліктними параметрами (значення кольору і значення слова), представленими в одному стимулі. За допомогою тесту Струпа в багатьох дослідженнях вивчалися різні параметри когнітивної організації людини: "образність-вербальность", "ступінь автоматизації", "гнучкість-вузькість" контролю, інтерферіруемость.

По суті, у всіх характеристиках когнітивного стилю, діагностованих за допомогою тесту Струпа, відображаються індивідуальні відмінності людей в способах вирішення конфліктних ситуацій, або ширше - в регуляції пізнавальної діяльності. Виявилося, що у виконанні тесту Струпа проявляються великі індивідуальні відмінності, які виражаються в тому, що одні люди ( "нізкоінтерферіруемие") більш стійкі до інтерферують впливів, а в інших ( "високоінтерферіруемие") ефект інтерференції сильно виражений. У ряді досліджень встановлено, що ці групи різняться по ряду поведінкових і психологічних характеристик [3, 4, 5].

У структурі когнітивного стилю інтерферіруемость, як нам представляється, займає особливе місце, тому що це параметр, в якому проявляється регуляционная функція пізнавальної сфери особистості. Ми вважаємо, що властивість когнітивного контролю і його показника - інтерферіруемості - можна розглядати як стрижневе в структурі когнітивного стилю. Проявляючись на різних рівнях пізнавально-виконавчої діяльності, воно може визначати вираженість інших параметрів когнітивного стилю, що відображають індивідуальні особливості різних аспектів діяльності. У зв`язку з цим можна припустити, що ступінь вираженості інтерферіруемості може обумовлювати прояви інших характеристик когнітивного стилю (полезалежності і поленезалежності, рефлективності і імпульсивності), в основі діагностики яких лежить необхідність відбудови від впливу нерелевантних ознак стимульного поля, вибір з кількох альтернатив.

Виразність ефектів інтерференції при вирішенні проблемно-конфліктних ситуацій є індикатором успішності вирішення таких ситуацій, що відображає індивідуальні особливості (або суб`єктивний план) окремих аспектів діяльності. Одним з механізмів прихованого, але обов`язково присутнього суб`єктивного плану всякої об`єктивно реалізується діяльності є установка.

Установка - це "попередня готовність людини до якого-небудь дії, що визначає характер протікання людської поведінки і його психічних процесів" [6]. Основними властивостями установки є гнучкість або ригідність, стабільність або нестійкість [7, 8].

Ми вважаємо, що природа інтерференції тісно пов`язана з установочними ефектами і що в індивідуальних особливостях інтерференції в пізнавально-виконавчої діяльності можуть проявитися різні властивості установок (гнучкість або ригідність), властиві особистості, з одного боку, а з іншого, - вираженість інтерференції може служити індикатором об`єктивації неадекватною для даної ситуації установки.

Для перевірки висунутої гіпотези ми скористалися тестом Струпа, що є одним з найбільш популярних в останні роки. Він являє, за образним висловом Д.Олпорта, "мікрокосм ефектів інтерференції". Модель конфліктної ситуації, створюваної в тесті Струпа, з нашої точки зору, дозволяє виявити особливості прояву інтерферіруемості і розкрити вплив настановних ефектів при поясненні природи інтерференції. Джерелом інтерференції в тесті Струпа є наявність конфлікту в зовнішній стимуляції, тобто перцептивного конфлікту, про що говорять дані про інверсії результатів виконання Струп-тесту в різних умовах реагування (читання, пошук, класифікація і т.д.).

Нам видається, що одним з важливих джерел інтерференції в пізнавально-виконавчої діяльності є різного роду установчі ефекти, які, будучи неадекватними вимогам завдання, можуть вступати в конфлікт з цими вимогами і приводити до зниження ефективності та навіть зриву діяльності. Ми підкреслюємо в даному випадку негативний вплив настановних ефектів на перебіг діяльності, оскільки саме негативні ефекти, пов`язані з дією неадекватних установок, дозволяють виявити і об`єктивувати ці установки [8].

Основним завданням нашого дослідження було вивчення природи інтерференції і перевірка гіпотези про зв`язок властивості інтерферіруемості з особливостями операціональних установок суб`єкта [9]. Для вирішення цього завдання була розроблена методика, що представляє собою модифікацію тесту Струпа. Суть модифікації полягала в тому, що випробуваним при роботі з картами тесту Струпа пропонувалося давати відповідну реакцію не на кожен стимул, а тільки на ті, яким передує заданий ключовий стимул. Тест включав в себе шість субтестів. Перші два з них були контрольними. Решта чотири субтеста, поступово зростаючих труднощів, виконувалися з інтерференційної картою. Причому, виконання останніх двох завдань (субтести V і IV) вимагало перемикання рівнів обробки інформації (сенсорно-перцептивного і вербального) на кожному кроці виконання завдання. Таким чином, розроблена методика дозволяла виявити особливості прояву властивості інтерферіруемості на різних рівнях обробки інформації.

В контексті цього повідомлення особливий інтерес представляє той факт, що запропонована методика дозволила створити і дослідити ще один вид інтерференції, а саме інтерференцію установок і пропонованої інструкції. Запропонована модифікація суттєво відрізняється від тесту Струпа, при роботі з яким інструкція не змінюється, що дозволяє виконувати тест при автоматичному контролі.

Зміна інструкцій при виконанні модифікованого тесту змушувала випробовуваних активізувати контроль, створювала передумови до когнітивному зусиллю, що вимагає як більш ретельного фокусування уваги і стійкості довільного контролю, так і включення більш глибинних механізмів регуляції діяльності. Як тільки випробуваний переходив в режим автоматичного контролю, відбувалася підміна завдання, і ефект інтерференції проявлявся в заміні інструкції. Слід зазначити, що даний вид інтерференції виявився значно більш вираженим у порівнянні з інтерференцією, спричиненої наявністю конфліктних параметрів в стимульном поле. Власне перцептивний конфлікт для випробовуваних як би відступав на другий план. На перший план виступав конфлікт, обумовлений прихованими психологічними механізмами, залученими в діяльність.

Яким чином суб`єктивно переживається створювана конфліктна ситуація? Випробувані в цьому дослідженні були студенти факультету психології СПбГУ (30 осіб). Всі вони вказували на труднощі утримання інструкції: "інструкція пливе, вислизає, необхідні спеціальні зусилля, щоб не порушувалася програма дії". Майже у всіх випробовуваних виникали сумніви в правильності виконання заданої інструкції. З цими суб`єктивними звітами добре узгоджуються об`єктивні дані реєстрації результатів виконання завдань. Виявилося, що у однієї третини випробуваних при роботі з інтереференціонной картою відзначалися випадки підміни інструкції в ході виконання завдань. При цьому одні випробовувані помічали перехід на іншу інструкцію і поверталися до заданої, інші йшли прийнятої ними неадекватною інструкції впродовж виконання всього завдання. Виявлений вид інтерференції виявився найбільш потужним як за об`єктивними показниками зниження ефективності діяльності, так і з суб`єктивних вражень випробовуваних. В експерименті спостерігалися випадки, коли випробовувані не могли подолати створену конфліктну ситуацію і відмовлялися від виконання завдання.

У чому ж природа конфлікту, індикатором якого стала в нашому експерименті інтерференція інструкцій? При виконанні завдання інструкція випробуваному програмує його діяльність, активізує необхідні для виконання завдання функціональні структури, налаштовує суб`єкта на виконання цього завдання і створює певний рівень готовності, тобто формує певну актуальну установку. Висока ефективність діяльності в умовах конфлікту і частої зміни інструкцій забезпечується, з одного боку, гнучкістю актуальною установки, що створює можливість для своєчасного перемикання на нову програму-інструкцію, а з іншого боку, - стійкістю актуальною установки в ході виконання кожного конкретного завдання. Таке поєднання гнучкості і стійкості актуальних установок зумовило високу ефективність діяльності у 20 випробовуваних і відсутність у них ефекту інтерференції інструкцій.

Індикатором об`єктивації неадекватних установок в експерименті служили збої у виконанні завдань. Аналіз дозволив виявити дві основні тенденції в помилкових реакціях випробовуваних. Перша з них полягає в перемиканні випробуваного на більш адекватний для даної задачі спосіб реагування - пошук по параметру кольору і читання слова замість пошуку за значенням слова і називання кольору. Інакше кажучи, в подібній ситуації має місце асиміляція інструкції кращим для випробуваного способом обробки інформації і, в результаті, реконструкція інструкції в напрямку приведення її у відповідність з цим способом. Ми вважаємо, що виникнення цієї тенденції пов`язано з дією неусвідомленої фіксованою установки, яка вступає в конфлікт з інструкцією. При цьому закономірності несвідомого дії фіксованого установки визначають програму діяльності і організацію відповідних реакцій випробуваного [10]. Усвідомлення неадекватною програми призводить до зупинки у виконанні діяльності і до повернення до заданої інструкції.

Друга (менш виражена) тенденція, яка проявилася в помилкових реакціях випробовуваних, пов`язана з впливом попередньої інструкції. Інакше кажучи, тут проявляється властивість ригідності актуальною установки, що утрудняє переключення з одного завдання на інше.

Таким чином, запропонована методика і результати виконаного дослідження дозволили виявити механізми прояви ефектів інтерференції в пізнавально-виконавчої діяльності. В основі природи інтерференції лежить конфлікт між неадекватними мети діяльності несвідомими фіксованими і актуальними установками суб`єкта і прийнятої метою діяльності, в результаті чого діяльність набуває як би другий план детермінації і реалізується за неадекватною програмі.

Результати дослідження свідчать про багаторівневості ефекту інтерференції і про необхідність діагностики властивості інтерферіруемості за допомогою різних інтерференційних завдань.

Запропонована методика дозволяє будувати профіль інтерферіруемості суб`єкта, на підставі якого можна судити про бажаних способах обробки інформації та вираженості властивості інтерферіруемості на різних рівнях пізнавально-виконавчої діяльності, а також про особливості когнітивного контролю.

Розроблена методика програмно реалізована в пакеті прикладних програм "Автоматизація процесів професійної психодіагностики" (МГП "Ергономіка" ХК "Ленінець"), що істотно розширює можливості її використання.

Зінченко Т.П., Кірєєва М.М.