Взаємозв`язок когнітивних стилів і акцентуації характеру у студентів

Поняття когнітивного стилю спочатку було введено в якості глобального психологічного параметра, трактують як "стиль вивчення реальності". У більш вузькому сенсі цей термін використовувався для опису особливого роду індивідуальних особливостей інтелектуальної діяльності. Аналіз сформованих до початку 80-х рр. дефініцій показує, що когнітивний стиль можна визначити як способи сприйняття, мислення і дії суб`єкта, які визначають індивідуально стійкі і в цьому сенсі особистісні характеристики рішення пізнавальних завдань в різних ситуаціях.

Поняття акцентуації характеру означає дисгармоничность розвитку характеру, надмірну вираженість окремих його рис, що обумовлює вразливість особистості щодо певного роду впливів і утрудняє її адаптацію в деяких специфічних ситуаціях.

Завдання нашого дослідження полягала у виявленні взаємозв`язку проявів тієї й іншої характеристики. Обстежено 41 студент старших курсів СПбГУ, для чого використовувалися тест Г.Шмішека для діагностики акцентуації характеру-тест Дж.Кагана для діагностики стильового параметра "імпульсивність рефлексивність" - тест Дж.Р.Струпа для діагностики ригідності-гнучкості пізнавального контролю-тест вільної сортування ( варіант В.Колгі) для діагностики вузькості широти діапазону еквівалентності.

Інтерпретація отриманих результатів дозволяють стверджувати:

1. Певного типу акцентуації характеру властиві певні особливості когнітивних стилів. Підтвердженням тому є відмінності в значеннях фіксувалися показників, які є індикатором своєрідності когнітивного функціонування.

2. Когнітивні стилі типу акцентуації залежать від переважаючих рис даного типу. Наприклад, висока інтерференція при педантичному тіпе- велику кількість помилок в тесті Дж.Кагана у емотивного типу і мале у застряє, "синтетичність" гипертимного типу.

3. Для протилежних типів акцентуації характерні більш істотні відмінності в когнітивних стилях. Наприклад, імпульсивність емотивного типу рефлексивність застряє типу.

4. В рамках даного дослідження не змогло знайти підтвердження припущення про те, що велика вираженість акцентуації характеру буде обумовлювати більшу своєрідність стильових особливостей. Це пов`язано з тим, що переважна більшість випробовуваних мало приховану форму акцентуації, сила якої була приблизно однаковою.

У наших даних було підтверджено положення про те, що стійкі індивідуальні особливості пізнавальної активності (когнітивний стиль) узгоджуються з особливостями характеру людини.

Кірєєва М.М., Матвєєв В.В.