Психолого-педагогічний аналіз акцентуації характеру у підлітків

Важливим моментом в розумінні відхиляється підлітків і визначенні його причин є акцентуації характеру як крайній варіант норми, при якій окремі риси характеру підлітка надмірно посилені, при цьому існує виборча вразливість щодо певного роду психогенних впливів при добрій і навіть підвищеній стійкості до інших. Термін "акцентуація характеру" є найбільш точним для підліткового віку, так як в дитячому віці, за справедливим зауваженням В.В.Ковалёва (1981), не сформований ще тип характеру, і можна говорити лише про окремі акцентуйованих рисах.

У період становлення характеру його типологічні особливості, який був ще згладжені і завуальований життєвим досвідом, виявляються настільки яскраво, що іноді нагадують психопатії, тобто патологічні аномалії. З повзрослением ці особливості зазвичай згладжуються - це дозволило нам говорити про "перехідних підліткових акцентуаціях характеру" (Личко А.Є., 1977).

Відмінності між акцентуацією характеру і психопатіями ґрунтуються на діагностичних критеріях П.Б.Ганнушкин (1933) - О.В.Кербікова (1962). При акцентуації характеру може не бути жодного з цих ознак: ні відносної стабільності характеру протягом життя, ні тотальності його прояви в усіх ситуаціях, ні соціальної дезадаптації як наслідку тяжкості аномалії характеру. У всякому разі, ніколи не буває відповідності, як при психопатіях, всім цим трьом ознаками відразу. Як вказувалося, зазвичай акцентуації розвиваються в період становлення характеру і згладжуються з повзрослением. Особливості характеру при акцентуації можуть виявлятися не постійно, а лише в деяких випадках, в певній обстановці, і майже не виявлятися в звичайних умовах. Соціальна дезадаптація при акцентуації відсутня, або буває тимчасовою.

На додаток до критеріїв П.Б.Ганнушкин - О.В.Кербікова можна відзначити ще один важливий ознака, що відрізняє акцентуації від психопатій (Личко А.Є., 1977, 1983). При психопатіях декомпенсації, гострі афективні і психопатичні реакції, соціальна дезадаптація виникає від будь-яких психічних травм, в найрізноманітніших ситуаціях, від будь-яких підстав і навіть без видимої причини. При акцентуації порушення виникають тільки при певного роду психічних травм, лише в деяких важких ситуаціях, а саме тоді, коли вони адресуються до "місця найменшого опору", до "слабкої ланки" даного типу характеру. Інші труднощі і потрясіння, що не зачіпають цієї "ахіллесовою п`яти", не призводять до порушень і переносяться стійко. При кожному типі акцентуації є властиві тільки йому, відмінні від інших типів, "слабкі місця".

На думку К.Леонгард (1976, 1981), в розвинених країнах більше половини популяції відноситься до акцентуйовані особистостям. При певному збігу обставин такі особистості як би раптом, несподівано інакше, ніж інші, реагують на явища навколишнього життя, неадекватно надходять, здавалося б, в стандартній ситуації.

Психіатричні спостереження свідчать, що є підстави припускати про наявність спадкових передумов у виникненні акцентуацій, тоді як впливом середовища можуть зрощує певні риси акцентуації, навіть створюватися її тип. Різні типи акцентуацій характеру неоднаково привертають до порушень поведінки і психічних розладів.

Акцентуація характеру, по К.Леонгард, це щось проміжне між декомпенсированной психопатією і характерологічні нормою. Як відзначають фахівці (П.Б.Ганнушкин, К.Леонгард і ін.), Акцентуації характеру необов`язково пов`язані з порушенням поведінки підлітків, але такі підлітки мають меншу стійкістю проти згубного впливу навколишнього середовища. Так, у 70% підлітків з поведінкою, що відхиляється виявляються початкові порушення характеру, у 60%? встановлені різні типи акцентуації, у 21 - 28% безпритульних поставлений діагноз психопатії, у 40% госпіталізованих в психіатричну клініку з непсіхіческого порушеннями були відзначені прогули уроків, крадіжки, бійки з однолітками.

Колпакова Н.A., Козловська Г.Ю.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!