Акцентуації характеру у вчителів і студентів

акцентуація характеру

під акцентуацией характеру розуміють надмірне посилення і виразність окремих рис характеру або їх поєднань, що виявляються в вибірковому ставленні особистості до психологічних впливів певного роду при хорошій або навіть підвищеній стійкості до інших. Поняття акцентуації було введено К.Леонгарда - німецьким психіатром і психологом, професором Берлінського університету. Їм же створена і описана класифікація акцентуацій.

Акцентуації є крайній варіант норми. Важливо розрізняти патологічні і нормальні (в тому числі і акцентуйовані) характери. Людина, яка має психопатію, підлягає ведення психіатрії, а має акцентуацію характеру - психології.

Вивчення акцентуації характеру

Вивчення акцентуації характеру вчителів є важливим для розуміння можливих причин успішності неуспішності педагогічної діяльності в цілому, задоволеності Незадов-Ворен своєю роботою, пасивності активності в контактах з колегами і учнями і т.д. Наприклад, для дистимічний типу краще робота, яка потребує широкого кола спілкування, тому вчителі, які мають дистимічний акцентуацію характеру, швидше інших втомлюються під час проведення занять.

Акцентуація характеру впливає на частоту виникнення та протікання конфліктів. Учитель з застревающей акцентуацией характеру, відрізняючись високою стійкістю афекту, тривалістю емоційного переживання, як правило, довго пам`ятає образи, мстивий, що негативно позначається на ефективності педагогічної діяльності.

Акцентуація характеру впливає на психологічну сумісність вчителів, визначає стиль спілкування з батьками школярів, стратегію і тактику оціночної діяльності та багато іншого.

Дослідження акцентуацій характеру у вчителів і студентів

Нами проведено дослідження, метою якого було вивчення представленості акцентуації характеру у вчителів і порівняння цих даних з результатами, отриманими студентами Смоленського державного педагогічного університету. У дослідженні взяли участь 123 вчителі, що мають різний педагогічний стаж (в основному від 2 до 7 років) і 130 студентів II IV курсів. Вивчення акцентуації характеру у студентів становить інтерес для виявлення типу особистості, яка обирає професію вчителя, а також дає можливість простежити динаміку акцентуації при педагогічної діяльності.

В результаті дослідження виявилося, що представленість гипертимной, дістімний і емотивної акцентуації характеру практично однакова у студентів і вчителів (коливання в межах 1 3%).

Кілька велика різниця (4-7%) спостерігається в вираженості тривожної, демонстративної, циклотимной, збудливою і екзальтованої акцентуації, причому у студентів значніше (в порівнянні з учителями) представленість демонстративності, ціклотімний, збудливості і екзальтованості, а у вчителів - тривожності, що, можливо, пояснюється зростанням покладеної відповідальності.

Найбільша різниця - 10,4% виявлена в представленості застряє акцентуації характеру: у 18,5% студентів і 8,1% вчителів. Можливо, вираженість даної акцентуації згладжується з віком, накопиченням життєвого досвіду, досвіду роботи, але можливо, що студенти, які мають дану акцентуацію характеру, не йдуть після закінчення вузу працювати в школу, розуміючи необхідність частих контактів, які у застряє можуть бути причиною конфліктів, що тягне за собою не тільки проблеми у взаєминах, але і позначається на всій діяльності педагога.

Хоча представленість педантичного типу акцентуації у студентів і вчителів не має сильних відмінностей (10% у студентів і 13% у вчителів), в даному випадку цікаво подивитися відмінності всередині групи вчителів: вчителя початкових класів в 20,7% випадків мають дану акцентуацію, а працюючі в середній ланці тільки в 10,6%.

Потрібно відзначити, що результати, отримані при дослідженні акцентуації характеру вчителів і студентів, і зроблені на їх підставі висновки мають не тільки теоретичне, а й практичне значення: усвідомивши свої особистісні якості, вчителі можуть розвивати позитивні, згладжувати прояв негативних якостей, що в цілому підвищить ефективність педагогічної діяльності.

Ломоносова Н. С.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!