Рухова активність дитини

Рухова активність дитини
Моторика немовляти з народження має досить складну організацію. Вона включає в себе безліч механізмів, призначених для регуляції пози. У новонародженого нерідко виявляється підвищена рухова активність кінцівок, яка має позитивне значення для формування в майбутньому складних комплексів координованих рухів.
Розвиток рухів дитини протягом першого року життя йде дуже швидкими темпами, причому прогрес, який досягається в цьому відношенні за дванадцять місяців, разючий. З практично безпорадного істоти, що володіє обмеженим набором елементарних загальних вроджених рухів рук, ніг і голови, дитина перетворюється в маленького людини, не тільки легко стоїть на двох ногах, але відносно вільно і самостійно пересувається в просторі, здатного одночасно з рухами ніг виконувати складні маніпулятивні руху руками, звільненими від локомоції (функції забезпечення пересування в просторі) і призначеними для дослідження навколишнього світу.
У дитячому віці швидко формуються рухові навички дітей, особливо складні, сенсорно скоординовані рухи рук і ніг. Ці рухи в подальшому відіграють дуже істотну роль в становленні пізнавальних та інтелектуальних здібностей дитини. Завдяки рухам рук і ніг дитина отримує значну частину інформації про світ, на рухах рук і ніг вчаться бачити по-людськи очі. Складні ручні руху входять в первинні форми мислення і стають його невід`ємною частиною, забезпечуючи вдосконалення інтелектуальної діяльності людини.
Всі предмети дитиною приблизно до семимісячного віку захоплюються майже однаково. Після семи місяців можна спостерігати, як руху рук, і зокрема кисті дитини, поступово починають пристосовуватися до особливостей захоплюваного предмета, тобто набувають предметний характер. Спочатку таке пристосування спостерігається в момент безпосереднього контакту руки з предметом, а після 10 місяців пристосування руки і кисті здійснюється заздалегідь, ще до торкання предмета, тільки на основі його візуально сприйманого образу.
Це свідчить про те, що образ предмета почав активно управляти рухами рук і регулювати їх, тобто про те, що у дитини виникла сенсомоторна координація.



Узгоджені дії рук і очей починають з`являтися у дитини досить рано, задовго до того моменту, коли виникає чітка сенсомоторна координація. Дитина схоплює в першу чергу ті предмети, які трапляються йому на очі, і це відзначається вже на другому - третьому місяці життя. На наступному етапі, що відноситься до віку від 4 до 8 місяців, система скоординованих зорово-моторних рухів ускладнюється. У ній виділяється фаза попереднього стеження за об`єктом до того, як він буде схоплений. Крім того, дитина починає зорово і рухово передбачати траєкторію переміщення предметів в просторі, тобто прогнозувати їх рух.
Одним з перших немовля засвоює хапання і утримування предметів в руці, намагаючись наблизити їх до рота.



Можливо, що в цьому своєрідному дії проявляється атавізм, пов`язаний з тим, що у багатьох тварин основним органом маніпулювання і дослідження навколишнього світу були щелепи.
Спочатку дитина схоплює випадково опинилися під рукою предмети, які вона зустрічає на шляху свого природного проходження. Потім руху руки стають більш цілеспрямованими і керованими чином візуально сприйманого предмета, що знаходиться на деякій відстані від дитини. Немовля ловить його, маніпулює ним, звертаючи увагу на властивості цього предмета. Найбільш яскраві і привабливі властивості предметів він починає відтворювати за допомогою повторних рухів. Наприклад, він трясе брязкальце для того, щоб відтворити видаваний нею звук-кидає предмет на підлогу з метою простежити траєкторію його паденія- стукає одним предметом про інший, щоб ще раз почути характерний звук. У цьому віці дитина вже починає розуміти, що відтворення рухів здатне ще раз відтворити бажаний результат.
У цей період відбувається початок формування довільних рухів, і все це відноситься до першого півріччя життя.
На другому півріччі діти починають наслідувати рухам дорослих, повторювати їх і тим самим виявляються практично підготовленими до початку навчання шляхом наслідування. Раніше сформувалися руху очей грають орієнтовно дослідну роль у вдосконаленні складних ручних рухів. За допомогою зору дитина вивчає навколишню дійсність, контролює свої рухи, завдяки чому вони стають більш досконалими і точними. Око як би «навчає» руку, а за допомогою ручних рухів у предметах, якими маніпулює дитина, відкривається більше нової інформації. Зір і рухи рук стають далі основним джерелом пізнання дитиною навколишньої дійсності.
До кінця дитячого віку у дитини виникає особлива форма руху, що служить засобом спрямування уваги дорослої людини і управління його поведінкою з метою задоволення актуальних потреб дитини. Це в першу чергу вказівний жест, адресований дорослому, що супроводжується відповідною мімікою і пантоміма. Дитина вказує дорослому рукою на те, що його цікавить, розраховуючи на допомогу дорослого.