Структура самовираження в спілкуванні

Розвиток людини відбувається в акустичному середовищі, за допомогою мовного спілкування між людьми. Мова, як процес користування мовою в різних видах спілкування і діяльності [Артемов В.А., 1958] є індивідуально-психологічне явище, пов`язане з усією особистістю людини. Йдеться оточуючих людей і самої людини формує, розвиває, структурує, перетворює його внутрішній світ, психічні процеси, структуру самовираження. Стан людини, його внутрішні переживання, роздуми, особливості його характеру і темпераменту все це і багато іншого знаходить своє відображення і вираження в мові.

Структура самовираження включає в себе внутрішній і зовнішній плани. Внутрішній план складається з внутрішнього образу світу, який являє собою цілісну, багаторівневу систему уявлень людини про світ, інших людей, про себе, своє минуле досвіді, і внутрішнього мовлення, що оперує образами і кодами, яка має своїми специфічними, властивими тільки їй особливостями: фрагментарностью, уривчастістю, ситуативностью.

У зовнішньому плані відбувається розгортання образів в слова. Усне мовлення, що включає мовну і немовну поведінку, забезпечує репрезентацію, тобто вираз внутрішнього образу, операцію зв`язування образу і символу [Фрідман М., 1972]. Коли людина говорить, він творить [Бернштейн С.Н., 1977]. Процес перекладу внутрішнього мовлення зовні, розгортання думки залежить від швидкості протікання розумових процесів, особливостей оформлення думки в слова.

Усне мовлення, так само, як і внутрішня, має свої особливості і може бути ситуативною або контекстної, підготовленої або непідготовленої, продуктивної і репродуктивної, фразової або бесфразовой і ін. Фразова мова, як показник високого розвитку мови, являє собою творчий процес структурування внутрішньої реальності в мовному спілкуванні і характеризується ясністю, інтонаційної та смисловий закінченістю, виразністю, продуманістю мовного висловлювання, продуктивністю. Фразовими характеризує не тільки рівень володіння мовою, а й особливості протікання і розвитку психічних процесів.

Саме на цьому етапі етапі перекладу внутрішніх образів в слова для найбільш адекватного самовираження залучаються немовні компоненти усного мовлення, які є лише допоміжними засобами і ні в один з моментів спілкування не можуть замінити її. Серед таких засобів найбільше значення набувають жести, які можуть бути еквівалентні відразу декільком словам і вимагають менше часу для планування і використання.

Серед різних класифікацій жестів ми віддаємо перевагу класифікації Екмана і Фрізена (1969), які виділяють жести-емблеми, що мають мовної еквівалент- ілюстративні жести, які тісно пов`язані з промовою і включають в себе диригує, вказівні, ритмічні і інші жести- адаптори, що сприяють зняттю внутрішньої напруги і спрямовані на себе (самостимуляция), інших людей і навколишні предмети-регулятори, що контролюють і координують спілкування-афективні жести, які виражають почуття і емоції.

Таким чином, жести можуть як допомагати, так і заважати самовираження в спілкуванні. Деякі дослідники навіть виділяють групу жестів-паразитів, які, природно, не сприяють ясності самовираження так само, як і слова-паразити. Крім того, відзначено, що чим більше насичена мова допоміжними засобами спілкування, тим більше вона "неправильна", еліптичності [Бенедиктом Б.А., Бенедиктом С.Б., 1983].

Іванцова М.В.