Механізм установки і внутрішньомовних інтерференція при навчанні студентів

Механізм установки є найважливішою детермінантою переробки інформації в процесі навчання студентів іноземної мови і знаходить своє вираження в помилковому або безпомилковому функціонуванні, тобто в мові. Іншомовна мовна діяльність студентів і, в кінцевому підсумку, практичне володіння іноземною мовою обумовлені якістю мовної установки. Установка фокусує всі внутрішні динамічні відносини, що опосередковують в особистість психологічний ефект стімульних впливів на нього, і на його основі виникає діяльність з певною спрямованістю, одна система активностей, одне цілісно що виявляються поведінку.

Спираючись на сучасні уявлення про характер і послідовності основних етапів виробництва мовлення іноземною мовою, а також на численні дослідження взаємовідносин між установкою і вченням, можна виділити два рівня установок в механізмі мовного дії: установку вихідну і установку на реалізацію загального смислового задуму в мовному дії.

Вихідна установка, обумовлюючи початок промови, носить універсальний інтегративний характер-вона запускає мисленнєво-мовної механізм і тому передує всіх етапах виробництва мови. Установка на реалізацію вступає в дію на межі переходу від загального задуму висловлювання до внутрішнього программірованію- вона визначає вибір мовних засобів реалізації задуму, тобто установка на реалізацію є необхідною умовою переходу з індивідуального коду на природну мову. Програмування є складовим компонентом установки на говоріння.

Частина мовних явищ засвоюється на рівні коордінатівного володіння, допускає повне перемикання з мови на мову в досить освоєних сферах, що означає наявність фіксованої установки. Інші явища іноземної мови засвоюються на рівні субордінатівних володіння, що говорить про відсутність достатньо міцною установки. Подібні явища можуть бути причиною численних помилок, позбутися від яких можна тільки за допомогою спеціальної навчально-мовної практики, де мовна установка шліфується, фіксується, перетворюючись з первинної недиференційованої, піддається впливу сильнішою, ригидной установки рідної мови, в міцну іншомовну установку. Наявність двох мовних установок і їх взаємодія впливають на процес навчання іноземної мови, на помилковість або безпомилковість іноземної мови.

Мовну помилку можна трактувати як результат неузгодженості в роботі механізму мовного дії внаслідок неадекватності установки. Будь-яке розбіжність установок в мовному дії означає їх взаємодія, асиміляцію однією (слабшої) інший (більш сильною), внаслідок чого граматичне структурування правильно запрограмованої думки йде по моделі іншої мови. Знання правил вживання іншомовного матеріалу ще не забезпечує безпомилкового вживання в мові. Системний підхід до досліджуваного явища визначає диференціацію установки (установки на сприйняття і практичні дії з іншомовним матеріалом).

У помилках помилкової ідентифікації проявляється генералізація установки. Помилки такого роду з`являються в мовленні студентів внаслідок того, що іноземні слова засвоюються ними на рівні знання їх значень і форм, а не на рівні знання їхнього змісту. Слово в результаті багаторазового впливу фіксує у студента установку, на основі якої у нього виникає відповідне психічний зміст, який він переживає як значення слова.

Внутрішньомовних інтерференція розглядається як показник формування нової установки, як результат взаємодії двох мовних установок, різних за силою, міцності і збудливості, що веде до ослаблення і загасання однієї з них і зміцненню (фіксації) іншої або, при відповідних умовах, до утворення нової установки шляхом накладення однієї на іншу.

Кисельова Л.Б.