Особливості сприйняття іноземної мови

Центральним ланкою навчальної діяльності є засвоєння, що включає два взаємопов`язані процеси: интериоризацию і екстеріорізацію. В цілому, засвоєння можна розглядати як складний процес переходу від зовнішніх дій до внутрішніх, від дій з предметами до внутрішніми операціями і назад-від репродукції до продукції і назад. У найзагальнішому вигляді засвоєння іноземної мови може бути визначено як процес прийому, смисловий переробки, збереження отриманих даних і застосування їх в нових ситуаціях, що потребують вирішення практичних і теоретичних завдань. Засвоєння є складною пізнавальною діяльністю учнів, яка включає сприйняття, пам`ять, мислення і обумовлюється почуттями, волею. Міцність засвоєння залежить від особистісної значимості і від того емоційного ставлення, яке дана інформація викликає в учня. Якщо сприймається матеріал, сам процес його сприйняття, запам`ятовування викликають почуття радості, задоволення, то цим створюються психологічні передумови ефективності його засвоєння.

При вивченні іноземної мови звукової або графічний образ слова викликає, в першу чергу, слово рідної мови і лише потім пов`язане з ним поняття. Така ж опосередкований зв`язок через рідне слово спостерігається і в разі зворотній послідовності: від поняття до слова іноземної мови. Таким чином, кожен раз під час навчання іноземної мови ми стикаємося з вимушеною необхідністю йти опосередкованим шляхом.

Домогтися встановлення прямих асоціативних зв`язків між поняттям і словом іноземної мови, коли поняття викличе в пам`яті відповідної іноземної слово, а слово іноземної мови викличе безпосередньо поняття, минаючи тим самим "зайву" стадію сприйняття через слово рідної мови, можна лише за допомогою багаторазового повторення. Ще К. Д. Ушинський у своїх педагогічних працях вказував необхідність включати в роботу якомога більше органів чуття. По можливості в акті запам`ятовування повинні взяти участь очей, вухо, голос, почуття м`язових рухів і навіть нюх і смак. Чим більше органів почуттів бере участь у сприйнятті якого-небудь враження або групи вражень, тим міцніше лягають ці враження в механічну, нервову пам`ять, вірніше зберігаються нею і легше потім згадуються. Вірність висновків вченого неодноразово підтверджувалася на практиці. Додамо лише, що чим частіше ми впливаємо на зоровий або слуховий аналізатор в ході пред`явлення і відпрацювання іноземної мови, тим швидше відпадає необхідність в слові рідної мови, так як в нашій свідомості встановлюється зв`язок між поняттям і словом рідної та іноземної мови.

Процес встановлення прямих асоціативних зв`язків тривалий. Часте вживання одиниць мови вимагає великих витрат часу, а курс навчання завжди обмежений строгими тимчасовими рамками. У цих умовах провідна роль належить мимовільної пам`яті, що дає можливість запам`ятовувати те, що являє собою інтерес без спеціальної цільової установки, спрямованої на запам`ятовування.

Узагальнюючи вищесказане, звернемося до висловлення А.А.Леонтьева, що свідчить про те, що кожен одиничний акт діяльності починається мотивом і планом і завершується результатом, досягненням наміченої спочатку цілі, в середині ж лежить динамічна система конкретних дій і операцій, спрямованих на це досягнення. Якщо метою процесу навчання іноземної мови є формування мовленнєвих умінь і їх застосування в процесі комунікації, то проміжною ланкою даної діяльності виступає процес побудови прямих асоціативних зв`язків між послідовністю звуків на іноземній мові і поняттям в результаті застосування різноманітних методичних прийомів. Секрет встановлення прямих асоціативних зв`язків полягає в частому вживанні одиниць мови, в результаті якого звуковий і кінестетичний образи слова і його значення зливаються в свідомості учня в єдине ціле.

Дубодел О.А.