Психологічні основи розробки технології викладання іноземної мови

Згідно з навчальним планом, іноземна мова викладається в усіх школах Республіки Білорусь, але навчання цього предмету в основному починається в 5-му класі. Однак якщо навчання іноземної мови робиться після того, як дитині виповнюється 9 років (в 4 5 класах), то досягти хорошого результату не неможливо, але дуже важко, так як це "нефізіологічно" [Пенфилд В., 1964]. У віці старше 9 років мозкові механізми мови стають менш гнучкими, окостенелость і не можуть пристосовуватися до нових умов. Для навчання мовам старше 9 років мозок людини стає неподатливим, негнучким. Те, що дітей починають навчати іноземної мови, коли вони вже досить виросли, В.Пенфілд називав "дефектом шкільної освіти". Крім того, вік до 8 років є сенситивним не тільки для засвоєння лексики, а й для розвитку артикуляції слів іноземної мови. Вимова - наслідувальний процес, а максимальна здатність до наслідування існує в період від 4 до 8 років. Ця здатність інтенсивно зменшується з віком дитини.

Питання про сенситивности віку до вивчення іноземної мови піднімався такими видатними вченими, як Н.С.Лейтес, А.А.Леонтьев, Д. Б. Ельконін та ін. Однак думка багатьох психологів, які підтримують навчання іноземної мови з раннього віку, на жаль, до сих пір не враховується, і з 1-го класу іноземної мови навчають лише в спеціалізованих мовних школах і гімназіях, і лише в небагатьох звичайних загальноосвітніх середніх школах. Питання про навчання іноземної мови з дитячого садка взагалі не піднімається.

Методика навчання взагалі (зокрема, іноземної мови) повинна відповідати ведучому типу діяльності учнів дітей. Для дошкільнят - це гра, для молодших школярів - гра плюс навчальна діяльність. Протягом 5 років проводився формуючий експеримент з навчання іноземної мови дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку Мінська за адаптованою технології "мимовільного" навчання [Марищук Л.В., 1992].

З огляду на вік дітей і тип їх провідною діяльності (ігровий), засобом навчання виступала гра. Наприклад, при вивченні теми "Частини тіла людини" паралельно використанню книжки-розмальовки вивчалася римування "All about me" і гра "Close your eyes and draw a funny fellow" і ін., В процесі яких діти "мимоволі" запам`ятовували пропоновану інформацію.

Переважання на заняттях різних видів ігрової діяльності сприяло тому, що діти відчували себе розкуто, у них був відсутній страх перед неправильною відповіддю. Тим більше, що використовувалася переважно групова форма роботи на заняттях. Це сприяло і підтримці інтересу, важливого для формування мотивації до вивчення іноземної мови.

В процес навчання були внесені різні елементи емоційного стимулювання когнітивної сфери дітей: варіювання гучністю і тембром голосу, малюнки та листівки, іграшки, аудіо-записи ріфмовок, пісень, елементи драматизації, казки. Кількість вводяться лексичних одиниць (ЛЕ) варіювалося від 5 для дошкільнят до 7 для молодших школярів. Це було пов`язано з вимогою засвоєння групою піддослідних 60 70% стимульного матеріалу.

Ще одним важливим аспектом досягнення успішного результату в навчанні дітей іноземної мови стало використання на заняттях рухів. Якщо вибудувати ланцюжок способів піднесення дітям інформації (ЛЕ на іноземній мові), то в міру все більшої легкості і мимовільності її запам`ятовування це виглядає так: окремі слова - фраза - вірш (римування) - пісня - пісня з рухами.

Підводячи підсумки, відзначимо, що для досягнення найкращого результату в навчанні іноземної мови дошкільників і молодших школярів слід враховувати: тип їх провідною діяльності-емоційне стимулювання обучаемих- кількість висунутого стимульного матеріалу-мотивацію до вивчення іноземної мови-опору на найбільш продуктивну в їхньому віці мимовільну, а також моторну пам`ять.

Гракова К.Г.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!