Корекція емоційних особливостей при психосоматичних розладах

Психосоматичний розлад - соматичне захворювання багатофакторної етіології, вагоме місце у виникненні і розвитку якого займають психологічні причини. "Класичні" психосоматичні захворювання діагностуються, перш за все, як органічні хвороби. Якщо психологічних процесів надається істотне значення у виникненні і підтримці цих хвороб, то в якості додаткового психічного діагнозу в МКБ-10 застосовується код F54 (психологічні та поведінкові фактори, пов`язані з порушеннями або хворобами, класифікованими в інших рубриках). В даний час розглядають три основні групи психосоматичних захворювань: конверсійні розлади, психосоматичні функціональні розлади і великі психосоматозів. Хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту відносяться до групи психосоматозів. Психосоматичний характер даної групи захворювань досить докладно досліджено в роботах Ю.Ф.Антропова (2001), Д.Н.Ісаева (1996, 2005), Г.Міроничева (1999), Я.С.Ціммермана (1999) та інших.

Наше дослідження, здійснене на базі дитячої міської клінічної лікарні м Кірова включило два основних етапи:

1) порівняльне дослідження психоемоційних особливостей дітей, що страждають хронічною гастропатологіей, і дітей, які не мають хронічних захворювань. Предметом дослідження виступили такі психоемоційні особливості, як особистісна і реактивна тривожність, депресивність, алекситимия і показники соціально-психологічної адаптації. Методичний апарат дослідження включив такі методики: тест Спілбергера-Ханіна, ТАШ (Торонтський алексітіміческая шкала), шкала депресії Зунг, тест соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р.Даймондом (в адаптації Снєгірьова Т.В.), методика на виявлення типу акцентуації Леонгарда-Шмішека. У дослідженні брали участь 40 дітей 13-16 років з гастропатологіей, що знаходяться на стаціонарному лікуванні (основна група), і 43 дитини цього ж віку, які не мають хронічних і гострих захворювань на момент дослідження (контрольна група).

2) індивідуальна псіхокоррекціонаая робота з дітьми, що страждають хронічною гастропатологіей. Дана робота здійснювалася в процесі проходження дітьми курсу стаціонарного медикаментозного лікування гастропатології. Кількість дітей, які пройшли курс психокорекції, склала 13 осіб.

Порівняння двох груп результатів на першому етапі дослідження з використанням критеріїв U-Манна-Уїтні і T-Вілкоксона показало наявність статистично значущих відмінностей (р = 0,01) за такими показниками: 1) реактивна тривожність (52,5% основної групи і 90, 7% контрольної групи мають низький рівень-40% і 7% відповідно - середній рівень-7,5% і 2,3% відповідно - високий рівень) - 2) особистісна тривожність (0% основної групи і 7% контрольної групи мають низький рівень - 37,5% і 60,4% відповідно - середній рівень-62,5% і 32,6% відповідно - високий рівень ) - 3) депресивність (85% основної групи і 100% контрольної групи - стан без депрессіі- 12,5% основної групи мають легку ступінь депресії і 2,5% - субдепрессивное стан) - 4) алекситимия: діагностується у 37,5% основної групи і 14% контрольної групи-5) емоційний комфорт, самоприйняття, прийняття інших і загальний рівень соціально-психологічної адаптації. Також значно частіше в групі дітей з хронічною гастропатологіей зустрічається вираженість педантичного і дістімний (р = 0,05), тривожного (р = 0,01) типів акцентуації. Ці дані дозволили визначити основні напрямки та мішені корекційної роботи.

Базовими принциповими положеннями здійсненої психокорекційної програми стали: 1) індивідуальний підхід у використанні психокорекційних методів (облік індивідуальних особистісних і вікових особливостей дитини, історії та ситуації хвороби) - 2) симптом-мішень - конкретні особливості емоційного реагування, які виявляються на етапі первинної діагностики, - виступають точкою прикладання психокоррекционного впливу і підставою для побудови його алгоритму- 3) переважне використання методів, спрямованих на гармо ізації і посилення інтеграції тілесного і психічного аспектів функціонування особистості, а також методів, спрямованих на вільне вираження емоцій, прийняття та усвідомлення особливостей власного емоційного реагування.

Результати вторинної діагностики показали достовірність змін, що відбулися. Значимо знизилися показники реактивної та особистісної тривожності (р = 0,01 середнє значення знизилося відповідно в 1,8 і в 1,3 рази), алекситимии (р = 0,05) - зросли показники емоційного комфорту (р = 0,01 середнє значення збільшилося в 1,9 разу), самоприйняття (р = 0,05) і загального рівня соціально-психологічної адаптації (р = 0,05). Окремі випадки погіршення деяких показників ми можемо пояснити не залежними від нас факторами, пов`язаними з перебуванням дітей в стаціонарі. В цілому, дослідження показало ефективність психокорекційних впливів в терапії дітей, які страждають психосоматичними захворюваннями, а саме - хронічної гастропатологіей.

Казакова І.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!