Пролонговану дію бойової психічної травми

Відмінність "бойової психічної травми" від інших травм полягає в тому, що час експозиції стрессоров тривалий і зміни в нервовій системі людини встигають сформуватися і закріпитися. Тривалість перебування в районі бойових дій є однією з причин психотравматизації, навіть якщо це перебування не пов`язане з впливом психогенних факторів. Перманентно пролонгований характер дії стрес-факторів трансформує їх у психогенний, і є причиною дезадаптації особистості і симптоматики ПТСР. Симптоми ПТСР, які в комплексі виглядають як психічне відхилення - це глибоко вкорінені способи поведінки, пов`язані з екстремальними подіями в минулому. За даними центру психодіагностики ГУВС г.СПб і ЛО у співробітників, обстежених до та після спец. відрядження, позитивні результати (збереження категорії придатності до служби) виявлені у 58,8%. Негативні, негативні результати - у 41,2%. Таким чином, близько 60% співробітників, які пройшли "гарячі точки" не потрапляють під увагу ні медиків, ні психологів, тому що основна увага приділяється виявленню негативного впливу військових дій на психосоматичне здоров`я. Однак екстремальні умови війни можуть виробляти і позитивні якості, що і вдалося виявити в проведеному дослідженні.

З метою вивчення психологічних наслідків і характерологічних змін особистості серед співробітників ОМОН в залежності від термінів перебування в районах збройних конфліктів було проведено психологічне дослідження з використанням ряду психологічних методик: СМІЛ, тест Люшера, тест Кеттелла, короткий відбірковий тест (КОТ) і опитувальник травматичного стресу Котенєв І.О. (ОТС) на виявлення симптомів ВСР і ПТСР. Гіпотеза дослідження: участь у збройних конфліктах у значної частини співробітників ОВС супроводжується негативними змінами особистості, які можуть носити відстрочений характер, мають складну структуру і пов`язані з тривалістю перебування в зоні бойових дій.

Об`єктом дослідження були співробітники ОМОН, які брали участь в 1995-2000 рр. в бойових діях на території Чеченської республіки, в кількості 108 осіб у віці 21-36 років. Середній термін служби в ОВС склав 6 років, служби в ОМОН - 4 роки-період безпосереднього знаходження в бойових умовах - від 90 до 705 діб. Число відряджень від 2 до 11- тривалість відрядження - 45, 60 або 90 діб.

Для вивчення психологічних наслідків пролонгованої дії травматичної ситуації, учасники збройного конфлікту були розділені на 3 групи в залежності від тривалості перебування в бойових діях: 1-а група - співробітники ОМОН, у яких сумарна тривалість перебування в спец. відрядженні склала від 90 до 200 діб-2-я група - від 200 до 350 діб-3-тя група - з тривалістю участі в бойових діях від 350 до 700 діб.

При аналізі відмінностей групи було встановлено наступне:

1. Тривалість перебування в умовах бойових дій не є абсолютно лінійно діючим фактором (тобто чим більше тривалість - тим гірше стан), тому що після перевищення сумарної тривалості перебування в спец. відрядженні близько 350 діб подальшого погіршення стану не спостерігається. Цей факт можна пояснити, виходячи зі змісту теорії загального адаптаційного синдрому Г. Сельє, згідно з якою відбувається "прорив" індивідуального адаптаційного бар`єру особистості в ході 1-ої фази (реакції тривоги) і мобілізація резервів, адаптації організму до стресового впливу протягом 2-й фази - стадії резистентності.

2. Тривалість перебування в умовах бойових дій не є фактом неминучого збільшення симптомів ПТСР. Так як виявлені відмінності в перевазі симптомів "уникнення" і гіперактивації у співробітники ОМОН, які перебували в районі бойових дій від 6 місяців до 1 року, зникають після перевищення сумарної тривалості перебування в спец. відрядженні понад 1 року.

3. Під впливом тривалого впливу психогенних стрес-факторів бойової обстановки, до деяких проявів виробляється адаптація (шкала невротичного сверхконтроля СМІЛ- чинники "О" і "L" тесту Кеттелла). Процес адаптації до екстремальних умов протікає з різною швидкістю для різних функцій організму.

4. Деякі особистісні особливості і тенденції можуть виникати (або зникати) у міру акумуляції бойового досвіду (СМІЛ - шкали ригідності і оптімістічності- чинники "Н" і "Q2" тесту Кеттелла).

5. Психологічні наслідки участі в збройних конфліктах носять не тільки негативний, але і частково позитивний характер.

6. До фактів негативного впливу травматичних подій відносяться: поява у частині співробітників симптомів ВСР і ПТСР- збільшення рігідності- зниження рівня оптимізму, любові до життя і активності- тенденція до збільшення невротичного сверхконтроля.

7. В позитивному плані слід зазначити, що співробітники ОМОН, які тривалий час приймали участь в бойових діях: більш незалежні і самостоятельни- більш самовпевнені, холоднокровні і спокійними менш схильні до почуття провини і тривожно-депресивного настрою. Є тенденція до збільшення терпимості і уживчивости в середовищі "свого" колективу, більшою адаптивності до існування в групі і виживання в екстремальних умовах бойової обстановки. А також тенденція до зменшення числа осіб, які належать до оточуючих з заздрістю, підозрілістю, упередженням і настороженістю.

8. Бойові дії не є чинником, що діє абсолютно негативно. Для більшої частини учасників - це травматичний досвід і негативні наслідки, які зажадають надалі проведення широкого спектру медико-психологічних реабілітаційних заходів. Але для невеликого числа осіб - це природна, нормальна діяльність, позитивний досвід, що веде до збільшення професіоналізму. Отже, вони можуть скласти основу формованих професійних підрозділів, їх необхідно відбирати і в першу чергу направляти на виконання оперативно-службових завдань в райони бойових дій.

Рибников В.Ю., Стрельникова Ю.Ю., Михайлова Т.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!