Дослідження характеристик птср і інших прикордонних порушень

Проблема вивчення, діагностики та корекції негативних психологічних наслідків, що виникають в результаті впливу комплексу стрес-факторів травмуючих подій, відноситься до найбільш актуальних. Аварії, теракти, військові дії стають невід`ємними реаліями нашого життя. В умовах лікувальних установ на порядок денний поставлено проблема диференціальної діагностики ПТСР. Це набуває особливої актуальності при зверненні постраждалих за медико-психологічну допомогу у віддаленому після психотравми періоді. На перший план тут виходить невротична і депресивна симптоматика, ніж ускладнюється постановка діагнозу. Даний напрямок представляє як практичний інтерес, так і фундаментальний, оскільки дозволяє вивчати адаптивні механізми психіки людини.

Метою цієї роботи є дослідження відмінностей клініко-психологічних характеристик посттравматичних стресових розладів та інших прикордонних психічних порушень у віддаленому періоді (6 місяців і більше) з початку захворювання. Нами обрано такі методичні прийоми: клініко-психологічне інтерв`ю, динамічне спостереження, Миссисипская шкала (військовий варіант), шкала оцінки впливу травматичної події (ШОВС), симптоматичний опитувальник SCL-90-R, опитувальник оцінки депресії Гамільтона, опитувальник САН, Hand-тест, колірної тест Люшера.

Обстежено 65 чоловіків у віці 20-50 років. В експериментальну групу з 20 осіб увійшли військовослужбовці та військові лікарі, які проходили службу в місцях бойових дій (республіки Чечня, Таджикистан, Північна Осетія) - військові лікарі, які перебували за розподілом на службі в м Моздок в серпні 2003 року і постраждалі від теракта- мирні жителі Республіки Чечня, які проживали в місцях ведення бойових дій. Контрольна група складалася з 45 осіб: підгрупа I - 20 осіб (особи з прикордонними розладами) - підгрупа II - 25 осіб (особи без скарг на психічне здоров`я).

За результатами проведеного дослідження можна сказати, що в осіб, які пережили психотравматичну ситуацію півроку тому і більше, не спостерігаються нічні кошмари і відсутня підвищена фізіологічне збудження, що мали місце безпосередньо після травми. На момент дослідження у них не спостерігалося і амнезії, яка відзначалася в травматичної ситуації і після неї. У цій групі зберігаються тенденції до мимовільної реверберації хворобливих переживань і психотравми в цілому, до уникнення стимулів, що нагадують про неї, а також зберігається високий рівень агресивності.

Якщо порівнювати випробовуваних, які пережили в минулому психотравматичну ситуацію, і випробуваних з іншими прикордонними розладами (тривожно-фобічні, невротичними і депресивними розладами), то можна виділити ряд загальних ознак. По-перше, в обох групах спостерігається стан тривоги і негативне ставлення до життя з непереносимістю і невиписаністю хворобливих переживань, які, пригнічуючи, сприяють ще більшому розвитку тривоги і негативного ставлення до життя. У піддослідних з іншими прикордонними розладами ці явища обумовлені загальною вагою і непереносимістю життєвої ситуації, в якій вони опинилися (звільнення з роботи, вихід на пенсію, розлучення і т.д.).

По-друге, підвищення рівня агресії, що для першої групи пов`язано з досвідом перебування в зоні бойових і терористичних дій, тому можливе виникнення нових форм реагування (за механізмом соціального моделювання), а також з озлобленістю на всіх, хто не потрапляв в подібні ситуації і , як їм здається, не розуміє почуттів і переживань цих людей. Для другої групи це може бути пов`язано з реакцією на їх життєві обставини і переживанням, що інші не розуміють їх проблем і не можуть їм допомогти. На переживання травмуючих ситуацій в обох групах вказує і те, що спогади про них завдають страждання. Це третє схожість. Але при цьому на перше місце в диференціюванні станів все ж виходить сила і тривалість стресової ситуації. Від цього і залежить розвиток і подальший перебіг того чи іншого захворювання.

Бєлко А.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!